Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 29 из 121
Дикий Іван Прокопович
1909 р.н., с.Велика Андрусівка, українець, освіта 7 класів, проживав у с.Тясминка Великоандрусівської сільради Світловодського району, чорнороб лісництва. Заарештований 6.11.1938 Новогеоргіївським РВ НКВС (“у 1938 році як рахівник колгоспу ім.Куйбишева за підрив трудової дисципліни був виключений з колгоспу; вів антирадянську агітацію: “Повернеться колишнє життя, а забране в мене майно віддадуть”, “Прийде край радянській владі, побачите, просто народ введено в оману”, “Радянські керівники тепер стали вже один одного стріляти”). Засуджений 19.04.1939 Полтавським обласним судом до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Верховним судом УРСР 17.08.1939 міру покарання зменшено до 4 років неволі з поразкою в правах на 2 роки. Реабілітований 12.10.1990 Верховним судом УРСР. (П – 12560)
Дикусар Едуард Павлович
1941 р.н., с.Майндорф Марієнтальського (нова назва Совєтського) району Саратовської області (Росія), українець, освіта середня, проживав у м.Кіровограді, слюсар автоколони №2199. Заарештований 6.04.1962 управлінням КДБ Кіровоградської області (“удвох із Олександром Жадановим при підтримці Миколи Олійника і Володимира Чернявського організувались у підпільну групу, яка протягом 1959-62 років вела антирадянську агітацію серед трудящих міста, серед робітників поширювала зміст зарубіжних радіопередач, займалась виготовленням і розповсюдженням листівок антирадянського змісту”, “запропонував дістати друкарський шрифт для випуску підпільної газети, та через арешт не здійснили свого задуму”). Засуджений 3.10.1962 Кіровоградським облсудом до 4 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму. Верховним судом УРСР 31.10.1962 міру покарання зменшено до 3 років неволі. Звільнений 5.06.1965. Реабілітований 28.08.1991 Кіровоградською облпрокуратурою (П – 12752)
Димнич Ольга Терентіївна
1915 р.н., с.Новоігорівка, українка, освіта початкова, без певного місця роботи. Заарештована 4.08.1937 Устинівським РВ НКВС (із свідчень звинуваченої: “Восени 1929 року мого 64-річного батька Терентія Миколайовича розкуркулили й за контрреволюційну агітацію проти колективізації засудили до ув’язнення у далеких таборах на півночі; весною 1930-го розкуркулили моїх братів Андрія, 1908 р.н., Василя, 1912 р.н., Миколу, 1913 р.н., й мене, і всіх вислали у Вологодський округ Північного краю”; із звинувачувального висновку: “в перших числах липня 1937 року в селі Ворошилівка з’явилась дочка колишнього куркуля Ольга Димнич, яка втекла з заслання, серед жителів села стала вести антирадянську агітацію: “Cкільки в колгоспі не працюйте – хліба не отримаєте; ось скоро буде війна, бо комуністи Тухачевського й Якіра розстріляли; а тих, хто розкуркулював – судитимуть”). Засуджена 2.09.1937 трійкою УНКВС Одеської області до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітована 28.04.1989...
Димченко Петро Миколайович
1958 р.н., с.Мар’янівка, українець, освіта середня, член КПРС, в армії служив у травні-грудні 1983 року, звільнений за станом здоров’я, проживав у с.Криничуватка Устинівського району, меліоратор колгоспу ім.Леніна. Заарештований 13.08.1984 УКДБ Кіровоградської області (“систематичне розповсюдження в письмовій формі брехні, яка дискредитовує радянську державу та суспільний лад: восени 1974 року, проживаючи в Устинівці в гуртожитку й навчаючись у 9-ому класі, написав листа в ФРН професору Майснеру: “Комуністів я ненавиджу, бо вони зробили мені багато зла”, просив допомогти йому втекти за кордон; у вересні 1983 року під час служби в армії написав листа на радіо Швеції, в якому просив політичного притулку; через радіоприймач ВЕФ-202 слухав передачі зарубіжних радіостанцій; 31 січня 1984 року в райцентрі вивісив на людних місцях, на акації біля будинку райнарсуду, на дверях ларка та туалету, три листівки, виготовлені на ватманському папері із антирадянськими закликами “хай живе вільна...
Дієсперов Олександр Георгійович
Добровольська Надія Михайлівна
1926 р.н., м.Київ, українка, освіта неповна середня, проживала у м.Кіровограді, статистик за фахом, без певних занять. Заарештована 8.02.1944 управлінням НКДБ Кіровоградської області (“в період німецької окупації працювала статистиком облземкомендатури; у 1942 році встановила зв’язок із прибулими із західних областей України націоналістами Даркою, Кардієнком та іншими, виконувала їхні доручення як зв’язкова; у грудні 1942 року в Кіровоград за умовним паролем прибула зв’язкова низової ланки ОУН Турбаєвська, якій Добровольська відвела конспіративну квартиру; у липні 1942-го брала участь у нелегальних зборах учасників ОУН, переховувала членів ОУН на своїй квартирі”). Засуджена 28.08.1944 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 16 років каторжних робіт з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Трибуналом Київського військового округу 30.12.1954 справу припинено, з-під варти звільнена 15.03.1955. (П – 14086)
Добровольський Ілля Григорович
1883 р.н., м.Кіровоград, українець, неписьменний, м’ясоруб на колгоспному базарі. Заарештований 18.06.1937 Кіровським міськвідділом НКВС (“член підпільної контрреволюційної організації церковників, створеної Одеським архієпископом Кирилом Квашенком за завданням керуючого обновленськими церквами в Україні Київським митрополитом Олександром Чекановським, який мав зв’язок із закордоном через втеклого у 1931 році до Німеччини секретаря Синоду Серафима; до організації входили куркулі й інші невдоволені радянською владою; завдання – боротьба з радянською владою, підтримка інтервентів у прийдешній війні і відновлення фашистського ладу; в тюрмі члени організації не припиняли ворожої діяльності” – див. також Знам’янський, Кіровоградський, Компаніївський, Маловисківський і Новомиргородський райони). Засуджений 25.09.1937 трійкою УНКВС Одеської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. За повідомленням “Сиблага” НКВС 27.05.1939 за скоєння злочину у таборі засуджений до...