Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 26 из 121
Гуляницький Володимир Каспарович
Гунькін Микола Михайлович
1913 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта 9 класів, курсант 17-го окремого запасного артилерійського полку. Заарештований 30.12.1944 відділом контррозвідки “Смерш” Кіровоградського гарнізону (“підтримував тісні стосунки з німецькими контррозвідувальними органами, зокрема з начальником відділу СД Фіалковським, його заступником Журавльовим, штатними агентами Нікітіним і Мошулом та іншими – часто відвідував їх, випивав з ними, за їхнім завданням займався зрадництвом; вихваляв німецьку армію і фашистський лад, зводив наклепи на радвладу і Червону армію”). Засуджений 7.04.1945 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 15 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Трибуналом військ НКВС Українського округу 13.07.1945 міру покарання зменшено до 10 років неволі. Реабілітований 25.05.1994 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 14172)
Гуняков Тимофій Єрмолайович
1914 р.н., с.Красна Гірка Рудковського району Тамбовської області (Росія), росіянин, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді, тесля рембудконтори. Заарештований 8.05.1951 управлінням МДБ Кіровоградської області (“у 1949-51 роках, прикриваючись релігійними переконаннями, вів антирадянську агітацію серед населення, зводив наклепи на вождів більшовицької партії і керівників радянського уряду та на колгоспний лад: “Влада сатани буде знищена, на землі буде влада Божа”, “Комуністи будуть горіти на Страшному суді”, “Ленін помер, а його земля не прийняла, бо він невіруючий”). Засуджений 23.06.1951 Кіровоградським облсудом до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Судовою колегією Верховного суду УРСР 11.02.1955 міру покарання зменшено до 5 років неволі, на основі указу президії Верховної ради СРСР від 27.03.1953 “Про амністію” з-під варти звільнений. Реабілітований 16.06.1989 Верховним судом УРСР. (П – 10245)
Гусак Михайло Павлович
1901 р.н., с.Чапаївка Золотоніського району Черкаської області, українець, освіта вища (історичне відділення Київського інституту профосвіти, 1928), член партії комуністів-боротьбистів у 1919-20 роках, КП(б)У у 1920-21-х (вийшов із партії за власним бажанням), проживав у м.Кіровограді, викладач педагогіки Зінов’євського інституту соціального виховання, доцент. Заарештований 28.02.1933 Зінов’євським міськвідділом ДПУ (“в кінці 1932 року органами ДПУ викрито контрреволюційну повстансько-українську організацію, яка збройним шляхом збиралась встановити на території УРСР народно-демократичну республіку; організація в основному складалась із викладацького персоналу технікумів, шкіл та інституту соцвиху, а на селі із учителів та куркульсько-повстанського елемента”, “будучи сексотом, таємним співробітником ДПУ, систематично дезінформував органи”). Одеським облвідділом ДПУ 31.10.1933 справу припинено, з-під варти звільнений 3.11.1933. (П – 8347)
Гусаренко Михайло Семенович
1880 р.н., м.Ковно (Литва), українець, освіта духовна семінарія, проживав у м.Кіровограді, священик грецької церкви. Заарештований 9.07.1937 Кіровським МВ НКВС (“член підпільної контрреволюційної організації церковників, створеної Одеським архієпископом Кирилом Квашенком за завданням керуючого обновленськими церквами в Україні Київським митрополитом Олександром Чекановським, який мав зв’язок із закордоном через втеклого у 1931 році до Німеччини секретаря Синоду Серафима; до організації входили куркулі й інші невдоволені радянською владою; завдання – боротьба з радянською владою, підтримка інтервентів у прийдешній війні і відновлення фашистського ладу; в тюрмі члени організації не припиняли ворожої діяльності: зокрема Іллю Добровольського та інших було засуджено до розстрілу”). Засуджений 25.09.1937 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, вирок виконано 19.10.1937. Реабілітований 27.12.1958 Кіровоградським облсудом. (П – 4621)