Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 23 из 121
Гольберг Фроїм-Володимир Львович
1914 р.н., м.Кіровоград, єврей, освіта 6 класів, до служби в армії працював модельником у Москві, проживав у військовому містечку Даурія Читинської області, Росія, червоноармієць 201-ої військової частини 15-ої кавалерійської дивізії. Заарештований 21.01.1938 особливим відділом ГУДБ НКВС 15-ої кавалерійської дивізії (“провадив контрреволюційну агітацію: “В німецькій армії служити краще: там військовиків усюди відпускають, а нас тримають у казармах наче ув’язнених”, “Коли ціни на товари знижуються, то про це пишуть у газетах, а коли підвищуються, то мовчать”, “Ніякої демократії в СРСР нема, це фікція: ЦК партії всіх кандидатів на вибори заздалегідь розподіляє по округах, насильно нав’язуючи їх нам для голосування”; на суді сказав: “Я довго думав над своєю поведінкою і прийшов до висновку, що вчинив як контрреволюціонер – на мене сильний вплив зробило московське середовище”). Засуджений 20.06.1938 військовим трибуналом 11-го механізованого корпусу до 8 років ув’язнення у...
Гольм Лев Дмитрович
1871 р.н., м.Вільно (нині Вільнюс, Литва), росіянин, освіта вища, проживав у м.Кіровограді, викладач артилерії в Українській ковалерійській школі ім.Будьонного. Заарештований 14.02.1931 Зінов’євським МВ ДПУ (“колишній полковник царської армії, належав до військово-офіцерської контрреволюційної організації, члени якої збирались один у одного вдома й під виглядом іменин, вечорниць вели розмови на політичні теми, висловлюючи невдоволення політикою радянської влади і власним становищем, сподіваючись на інтервенцію; до складу угруповання входили Кость Гординський, Віктор Гайдамович, Кость П’ятницький та інші” – під час допиту 9.03.1931 Гольм назвав 66 членів організації: 49 із Зінов’євська, 7 із Одеси, 2 із Москви, по 4 із Полтави та Черкас). Засуджений 14.05.1931 (судова інстанція у справі не вказана) до 5 років заслання у Казахстан. Реабілітований 16.12.1994 управлінням СБУ Кіровоградської області. (П – 8511)
Гольша Архип Пилипович
1901 р.н., с.Лелеківка (нині у складі м.Кіровограда), українець, освіта 3 класи, червоноармієць, рядовий 9-ої гвардійської повітряно-десантної стрілецької дивізії. Заарештований 1.10.1944 відділом контррозвідки “Смерш” 5-ої гвардійської армії (“лікуючись у шпиталі разом із Віктором Безпаловим, Кіровоград, Тимошем Негодою, с.Мар’янопіль Новоукраїнського району, та Григорієм Пикущим, с.Мала Дмитрівка Олександрійського району, в розмовах між собою вихваляли життя за німецької окупації, зводили наклепи на радянську владу й колгоспи; Гольша зокрема висловлював невдоволення харчуванням у лікувальному закладі, вихваляв життя на окупованій німцями території, схвалював знищення німцями євреїв, поширював наклепи на радянську пресу”). Засуджений 4.11.1944 військовим трибуналом 5-ої гвардійської армії до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітований 18.04.1991 прокуратурою Білоруського військового округу. (П...
Гончаренко Василь Максимович
1916 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта початкова, військовослужбовець Червоної армії, молодший командир мостової роти 37-ого окремого мотопонтонного механізованого батальйону. Заарештований 3.11.1941 особливим відділом НКВС 9-ої армії (“підмовляв, готував військовослужбовців до втечі на сторону німців, вів серед них антирадянську агітацію, спрямовану на дискредитацію могутності Червоної армії”). Утримувався в камері попереднього ув’язнення особливого відділу НКВС, під час прогулянки в’язнів утікав з-під варти 15.12.1941, кричав перехожим міста Новочеркаська: “У цьому дворі розстрілюють людей – рятуйте!”; під час втечі був поранений у плече і відправлений у госпіталь. Справу Гончаренка подано у військовий трибунал, але там її не розглянули, самого звинувачуваного із прифронтової зони етапували вглиб СРСР, де він загубився, у 1948 році оголошений у всесоюзному розшуку. По закінченню 49 років невиявлення 9.08.1990 справу припинено управлінням КДБ УРСР Кіровоградської області. (П...
Гончаренко Олексій Іванович
1888 р.н., с.Миронівка, українець, освіта початкова, хлібороб. Заарештований 17.12.1928 Кременчуцьким окрвідділом ДПУ (“у чині фельдфебеля брав участь у імперіалістичній війні, грубо поводився з солдатами, за що вони у лютому 1917 року вкинули його у нужник; у 1918-ому під час гетьманської влади належав до Спілки хліборобів-власників, за денікінської влади видавав червоних партизан; під час голодовки 1921 року як голова церковної громади був проти вилучення цінностей у церкви; з 1923 року активно виступає з агітацією проти заходів радянської влади: заготівельних робіт, земельної реформи; влітку 1928-ого разом з іншими куркулями перешкоджав створенню машино-тракторного товариства у Миронівці, бив бідняків, які виступали за хлібоздачу”). Засуджений 17.05.1929 особливою нарадою при колегії ОДПУ до 3 років ув’язнення у концтаборі. Реабілітований 19.11.1993 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 4205)
Гончаренко Устина Дмитрівна
1892 (1889) р.н., м.Новогеоргіївськ (нині м.Світловодськ), українка, освіта початкова, проживала у с.Марфівка Долинського району, працювала у радгоспі ім.Карла Маркса на збиранні врожаю, прибиральницею у школі. Заарештована 16.07.1938 Долинським РВ НКВС (“дочка прикажчика поміщика Аркалаєва; брат Микола у 1932 році, перебуваючи на службі в Червоній армії, втік у Польщу – Устина підозрювалась у листуванні з братом та зв’язках із польською розвідкою”). Управлінням НКВС Миколаївської області 28.12.1938 справу припинено, з-під варти звільнена. Вдруге, працюючи в колгоспі “Ранній світанок”, заарештована 10.04.1944 Долинським РВ НКДБ (“під час німецької окупації працювала в сільуправі прибиральницею, мала стосунки із шефом району Безлюдним, бургомістром Остапенком призначена на посаду прибиральниці – підозрювалась у співробітництві з німецькою окупаційною владою”). Долинським РВ НКДБ 26.07.1944 справу припинено, з-під варти звільнена. (П – 2270, 2214)