Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 19 из 121
Гайдарова Явдокія Петрівна
1906 р.н., м.Орджонікідзе Сталінської (нині Єнакієве Донецької) області, українка, освіта 9 класів, проживала у м.Кіровограді, робітниця цукеркової фабрики. Заарештована 4.02.1944 Кіровоградським УНКДБ (“у 1942 році приїхала в Кіровоград, вела антирадянську агітацію поразницького характеру, зводила наклепи на бійців і командування Червоної армії, восени 1943-го співробітнику СД Гельману дала згоду працювати таємним агентом німецької розвідки; ненавиділа радянську влада за те, що та репресувала її чоловіка: “Коли, бувало раніше, йдуть червоноармійці й співають пісню “За Родину, за Сталина”, то в мене губи синіли і я втрачала свідомість від вихваляння його імені; ну хай би за Батьківщину, а то ще й за цього … – нецензурне слово”). Засуджена 20.06.1944 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Реабілітована 25.10.1989 Кіровоградським облсудом. Чоловік Станцель Йосип Павлович, інструктор...
Гайдишар Фердинанд Адамович
1879 р.н., м.Ленінград (Росія), чех, освіта 4-класне народне училище, проживав у м.Кіровограді, палітурник друкарні газети “Кіровоградська правда”. За антирадянську діяльність арештовувався у 1919 і 1929 роках, особливою нарадою при НКВС СРСР 14.01.1935 як учасник секти адвентистів сьомого дня був засуджений до заслання на 3 роки у північний край. Вчетверте заарештований 11.04.1941 УНКДБ Кіровоградської області (“керівник сектантської організації, вів антирадянську агітацію: відвідував нелегальні молитовні зібрання, на яких проповідував адвентистам не ходити в кіно, театри, агітував проти служби в Червоній армії, проти соціалістичного змагання й ударництва, за відмову працювати у суботу; сектанти не визнавали ніяких форм радянської влади і підкорялись лишень владі Бога; агітували проти колективізації, мали зв’язок із закордоном, куди передавали інформацію про становище в СРСР, скаржились на утиски сектантів, на голод і смертність, отримували з-за кордону грошові винагороди”; за даною...
Гайтко Григорій Іронович
1904 р.н., м.Горліце (Польща), українець, письменний, проживав у с.Антонівка Устинівського району, тесля колгоспу. Заарештований 19.05.1946 Устинівським РВ МДБ (“в роки німецької окупації в Польщі брав участь у виступах проти партизанського руху і радвлади, серед українських переселенців проводив активну антирадянську агітацію”; “у 1945 році разом з десятком родин переселений в Устинівський район”; “Особисто я була в березні 1946 року в хаті Гайтка і за моєї присутності він дорікав дружині: “Через тебе я потрапив у цю тюрму, тобі хотілось в СРСР – згоріла б ти з ним разом: тут усе побудовано на шахрайстві, нема ніяких порядків, а колгосп – це і є тюрма, в колгоспі народ мучать гірше, ніж у тюрмі; щоб там не сталось, а треба виїжджати звідси в Польщу” – із показань свідків”). Управлінням МДБ Кіровоградської області 10.09.1946 справу припинено, з-під варти звільнений. (П – 2539)
Ганапольський Марко Львович
1897 р.н., м.Кіровоград, єврей, освіта початкова, живописець артілі “Граверметал”. Заарештований 19.10.1937 Кіровським МВ НКВС (“до 1922 року мешкав у Єлисаветграді, потім виїхав до Проскурова, де мав власну художню майстерню до 1930 року, коли змушений був її ліквідувати: боявся непосильних податків; повернувся у Зінов’євськ, де влаштувався працювати художником у 43-ому полку, через 1,5 місяця звільнився і перейшов у артіль живопису; рідний брат Мойсей-Шулім Ліберович у 1924 році виїхав у Одесу, згодом у Париж – ми з ним листувались; рідна тітка живе в Америці – виїхала 40-45 років тому” – із свідчень на допитах; “у 1923 році двічі здійснював нелегальні перетини радянсько-польського кордону, в серпні-вересні затримувався прикордонниками” – із обвинувального висновку). Засуджений 2.12.1937 особливою нарадою НКВС СРСР до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Особливою нарадою НКВС СРСР 5.10.1940 термін покарання обмежено відбутим строком. Реабілітований 1.06.1989...
Гарбуз Григорій Кіндратович
1909 р.н., хутір Лихачова (перейменований на Ленінка) Степанівської сільради, українець, освіта початкова, проживав на хуторі Новопетрівка Степанівської сільради Устинівського району, член артілі ім.10-го з’їзду ЛКСМ. У 1929 році розкуркулений, у 1930-ому разом із батьками висланий на північ. Заарештований 28.07.1937 Устинівським РВ НКВС (“у 1931 році втік із заслання, знову пійманий і відправлений; у 1937-ому вдруге втік, вернувся додому, зійшовся із такими ж утікачами, як сам, двоюрідним братом Олексою Олександровичем, батьком Кіндратом Григоровичем, які з заслання вернулись іще в 1934 році, із Даркою Запеклою, втікачкою у 1935-ому – вступив у артіль і вів антирадянську агітацію: “при вступі в артіль на запитання “Де ви будете жити?” відповів: “Скоро колишнім розкуркуленим повернуть їхні хати, я житиму у своїй”, “На півночі я жив краще, ніж тут – я там з голоду не пух”, “Ви не вмієте господарювати, без нас, куркулів, і тепер не обійдетесь”). Засуджений 1.09.1937 трійкою УНКВС...