Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 13 из 121
Бутмі-Де-Кацман Андрій Васильович
1892 р.н., м.Москва (Росія), росіянин, освіта вища, проживав у м.Кіровограді, без певних занять. Проживаючи в Одесі, заарештований 29.01.1931 органами ДПУ і засуджений до 5 років неволі “як член контрреволюційної офіцерської організації “Весна”. Вдруге заарештований 3.12.1937 Кіровським міськвідділом НКВС (“у 1922-31 роках працював викладачем математики й механіки в Одеській артилерійській школі й інституті інженерів водного господарства, перше ув’язнення відбував у м.Котлас, у 1936-ому вернувся з заслання; 27 серпня 1937 року прибув у Кірове шукати роботу, бо через судимість йому не дозволяли мешкати в Одесі”; “24 вересня я пішов прогулятись містом: з Балашівської греблі спостерігав, як у річці купають коней, як плавають човни і ловлять рибу, але на переході дерев’яного містка мене затримав охоронець мосту й відвів у міліцію, потім вчинили обшук на квартирі, але нічого не знайшли й відпустили” – із свідчень затриманого; звинувачення: “з метою шпигунства відвідав територію...
Вайраух Олександра Данилівна
1914 р.н., росіянка, освіта середня спеціальна (машинобудівний технікум), без певних занять. Заарештована 19.02.1944 управлінням НКДБ Кіровоградської області (“дівоче прізвище Трігер; у 1937-40 роках працювала у 2-ому обласному Сталінському театрі м.Костянтинівка, у серпні 1940-го вернулась у Кірове, працювала на цукерковій фабриці, з 26.06.1941 до серпня – секретаркою редакції газети “Кіровоградська правда”; чоловік Олександр Олександрович Вайраух під час німецької окупації працював у театрі актором, помічником режисера й інспектором сцени, отримував як актор щодня пайку: 400-500 грам хліба, 70-80 – м’яса, 30-40 масла, 30 цукру, 30-40 круп, 10-15 кофе, 2-5 грами чаю, 9.12.1943 евакуювався в напрямку Вінниці”; підозрювалась у зрадницькій діяльності в роки німецької окупації: “громадянку З. двічі поліція викликала на предмет допиту про сина, який перед війною служив у НКВС – видала її начеб Олександра Вайраух”; “у грудні 1943 року мати її Явдокія Сенкевич погрожувала радянським...
Валюшек Пантелій Корнійович
1894 р.н., с.Лиса Гора Благодатнівського (нині Первомайського) району Миколаївської області, українець, освіта неповна середня, проживав у м.Кіровограді, головний бухгалтер будинку інвалідів. Заарештований 9.02.1944 відділом контррозвідки “Смерш” 7-ої гвардійської армії (колишній унтер-офіцер царської армії, із свідчень на суді: “Вина моя в тому, що серед службовців будинку інвалідів вів антирадянську агітацію: на одному із плакатів була зображена п’ятикутна зірка, всередину якої спрямована блискавка – я пояснював, що зірка – це Радянський Союз, а стріла означає блискавичний удар Німеччини по СРСР, який буде розбитий, оскільки не має ні техніки, ні озброєння, а в Німеччини багато літаків, танків і навчені війська; я казав, що німці розпустять колгоспи й роздадуть селянам землю”, “син Віталій, 1925 р.н., електромонтер німецької військової частини, у грудні 1943 року евакуювався разом з німцями на захід”). Засуджений 15.03.1944 військовим трибуналом 7-ої гвардійської армії до 8 років...
Варгачов Сергій Володимирович
1908 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта незакінчена вища музична та середня спеціальна педагогічна, член ВЛКСМ з 1932 року, актор концертно-естрадного бюро. Заарештований 15.02.1944 управлінням НКДБ Кіровоградської області (“в період німецької окупації з серпня 1941 року працював кореспондентом газети “Український голос”, публікував статті націоналістичного змісту, входив до групи Організації українських націоналістів, брав участь у нарадах групи, поширював націоналістичну літературу “За що борються українські націоналісти” – див. Костянтин Россохін, Кіровоград; Пархом Ходак, Бобринецький район, книга перша; Іван Шевченко, Новоукраїнський район, книга третя). Засуджений 12.10.1944 трибуналом військ МВС Кіровоградської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітований 1.03.1958 трибуналом Київського військового округу. (П – 12989)
Варен Генріх Густавович
1890 р.н., м.Кіровоград, німець, освіта вища (Казанський університет, 1931), проживав у м.Пушкіно Ленінградської області, Росія, викладач Артилерійських Червонопрапорних курсів вдосконалення командного складу (АККУКС), полковник РСЧА. Заарештований 22.06.1938 особливим відділом Лужського табзбору на підставі ордера УНКВС Ленінградської області (“учасник контрреволюційної офіцерської монархічної групи, яка вела підривну роботу на курсах” “вів антирадянську агітацію: “Заходи радвлади, розраховані на побудову соціалізму в країні, приводять не до соціалізму, а до голоду і злиднів, суцільна колективізація і ліквідація куркульства як класу довели до того, що колишня житниця Європи Росія нині не має хліба прогодувати своє населення”). Засуджений 9.06.1939 447-им військовим трибуналом до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах, позбавлення громадянських прав на 4 роки та військового звання полковник. Реабілітований 26.06.1991 Головною військовою прокуратурою. (П – 12688)
Варич Іван Якович
1913 р.н., с.Озера, українець, освіта 7 класів, бухгалтер за фахом, до війни завідував Крилівським смоло-скипидарним заводом. Заарештований 31.12.1943 Новогеоргіївським РВ НКДБ (“під час німецької окупації працював писарем сільської управи, при вступі німців у село виступав на загальних зборах з вихвалянням німецької армії як визволительки: “Сонце зійшло із заходу, бо при радянській владі я не мав ніяких прав”; написав заяву на радянських активістів, керівника винищувального батальйону по боротьбі з ворожими парашутистами Дмитра Торопа і Петра Щербину – вони на початку 30-х років розкуркулювали селян”). Засуджений 23.03.1944 військовим трибуналом 5-го гвардійського Зимовниківського механізованого корпусу до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Реабілітований 4.07.1994 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 14219)
Василевський Василь Миколайович
1898 р.н., с.Івахнівці Кам’янець-Подільського району тієї ж (нині Чемеровецького Хмельницької) області, українець, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді з 1936 року, вантажник шахти “Піонер”. Заарештований 1.07.1941 Кіровоградським УНКДБ (“у 1919-20 роках служив співробітником ЧК м.Балти Одеської області; до 1933 року служив псаломщиком у церкві; систематично провадив антирадянську діяльність серед гірників, зводив наклепи на радянську дійсність, висловлював капітулянтські настрої стосовно керівників партії і уряду” – див. також Василь Карпачевський, Кіровоград; Сергій Задорожний, Новоукраїнський район, книга 3-я; Дмитро Сухонос, Кіровоградський район, книга 2-а). Засуджений 14.07.1941 Кіровоградським облсудом до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Помер 14.12.1941 в неволі – Татарська АРСР, Росія (із повідомлення, надісланого дружині у 1964 році). Реабілітований 25.12.1965 Верховним судом УРСР. (П – 8020)