Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 10 из 121
Борчан Володимир Васильович
1896 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта середня (комерційне училище і школа прапорщиків, 1915), писар здороввідділу кавалерійського училища. У 1922 році за неявку для реєстрації білих офіцерів, приховування військового звання поручник був засуджений до 6 місяців неволі умовно; того ж року, боячись арешту й розстрілу, виїхав із селища Вільшанка Первомайського округу, перейшов польський кордон, у м.Кременці його затримали поляки на 10 днів, відправили назад в СРСР, вернувся у Вільшанку, працював секретарем сільради; згодом іще раз арештовувався Первомайським ДПУ, втік з-під варти у с.Лиса Гора, поїхав у м.Зінов’євськ, з’явився в ДПУ і зізнався, вчетверте арештований, пробув місяць під вартою, у лютому 1923 року засуджений до 6 місяців неволі. Вп’яте заарештований 22.09.1924 Зінов’євським окрвідділом ДПУ (“у 1919 році служив у денікінській комендатурі м.Єлисаветграда, в ескадроні ніс караульну службу, виїжджав на арешти та обшуки селян на Чечорі, в Козирівці – в допитах участі не...
Ботмарчук Лука Павлович
Бочковська Олена Тадеївна
1900 р.н., м.Рівне, полька, освіта початкова, проживала у м.Кіровограді, домогосподарка. Заарештована 2.12.1939 УНКВС Кіровоградської області (із свідчень Бочковської: “Коли в 1914 році наступали німці, то всіх службовців міської управи відправили в Росію, де я в 1925 році вийшла заміж, а в 1928-ому переїхала на батьківщину чоловіка, с.Червоновершка Компаніївського району, й ми стали жити в Зінов’євську”; із показань свідків: “Коли я читав статтю в газеті “Советская Украина” за 6 жовтня про звірства польських білобандитів, то Бочковська не всиділа на занятті, а озлоблена вийшла – це підтверджує її націоналістичні настрої”, “Бочковська дорікала мені тим, що я розкуркулював батька її чоловіка у Червоновершці”). Засуджена 23.02.1940 Кіровоградським облсудом до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Верховним судом УРСР 7.04.1940 вирок скасовано, справа припинена, з-під варти звільнена. Чоловік, Ткаченко Омелян Петрович, 1900 р.н., у...
Браславський Сергій Денисович
1913 р.н., с.Семенівка Великобагачанського району Полтавської області, освіта 3 класи, проживав у м.Кіровограді, шофер за фахом, ремонтний робітник залізничної станції. Заарештований 20.08.1947 УМДБ Кіровоградської області (“22 травня 1947 року відправив у редакцію газети “Известия” анонімний лист різкого антирадянського змісту з наклепами на компартію, органи радвлади та керівників партії; через місяць аналогічного листа було відправлено у редакцію газети “Кіровоградська правда”; “причиною написання листів стало його звільнення з роботи у квітні 1947 року, яке він вважав неправомірним, це його, що утримував двох дітей, 4-ьох та 2-ох років, і вагітну дружину, й озлобило стосовно окремих місцевих керівників”). Засуджений 29.09.1947 Кіровоградським облсудом до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Реабілітований 29.04.1960 Верховним судом УРСР. (П – 5214)
Брик Григорій Федотович
Бровченко Василь Іванович
1902 р.н., м.Акерман (нині Білгород-Дністровський) Одеської області, росіянин, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді, тесля, на тимчасових роботах. У 1927 році був засуджений до 2 років тюрми “за пограбування”, у 1933-ому “за спробу нелегального перетину кордону в Румунію” – до 3 років концтабору на БАМі. Втретє заарештований 17.03.1938 Кіровським МВ НКВС (“у 1924 році нелегально перейшов із румунської території на радянську; у 1935-му після ув’язнення вернувся до Одеси, але через відмову в прописці приїхав у Кірове до Йосипа Вдовенка, який ще в 1919 році нелегально перейшов румунський кордон, проліз у лави членів ВКП(б) і тепер викривляв лінію партії на селі: під час виборів у Верховну раду намагався зірвати кампанію, вихваляв розстріляних ворогів народу Бухаріна, Троцького, Тухачевського; Бровченко підтримував тісні стосунки із Вдовенком, вів антирадянську агітацію”). Засуджений 30.09.1938 трійкою УНКВС Миколаївської області до розстрілу, вирок виконано 5.10.1938.
Броджі Павло Сальваторович
1857 р.н., м.Одеса, італієць, освіта середня, проживав у м.Кіровограді, без певних занять. Заарештований 4.02.1927 Зінов’євським окрвідділом ДПУ (“італійський підданий, колишній акціонер заводу братів Ельворті – із 1908 року мав 8 акцій по 4 тисячі рублів кожна, він і нині проживає в Зінов’євську, після націоналізації й перейменування працює тут контролером-бухгалтером; систематично листується з колишнім власником заводу “Червона зірка” Робертом Ельворті, що проживає в Англії, і передає йому відомості про завод, що мають характер економічного шпигунства”, “при обшуку в квартирі на Київській, 32 вилучено листування: з італійським консульством в Одесі – на 47 аркушах, з Ельворті – на 49, з італійським посольством у Москві – на 2, різне листування на 60 аркушах”). Засуджений 13.01.1928 oсобливою нарадою ОДПУ до вислання за межі СРСР. Вислання припинили 25.05.1928 з причини хвороби. (П – 3961)
Бродський Абрам Якович
1905 р.н., м.Кіровоград, єврей, освіта середня, член ВКП(б) до листопада 1941 року, проживав у м.Кишиневі (Молдова), перед війною інструктор оргмасового відділу обкому партії, в Червоній армії з 23.06.1941. У січні 1942 року за мародерство був засуджений до 8 років неволі з розжалуванням у посаді та військовому званні, покарання замінено відправленням на фронт. Вдруге заарештований 5.02.1942 особливим відділом НКВС 34-го району авіабазування (“розжалуваний колишній помічник командира роти з технічної частини 234 ОБОС 28 січня 1942 року прибув у м.Ровеньки Луганської області в розпорядження райвійськкомату для відправлення на фронт, вів серед червоноармійців антирадянську агітацію: тюрми переповнені невинними людьми, в армії погане харчування”). Військовою прокуратурою 34-го району авіабазування 13.02.1942 справа припинена, з-під варти звільнений. (П – 4671)