Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 4 из 121
Балаш Харитон Федосійович
1897 р.н., с.Глинськ, українець, освіта 4 класи, хлібороб-середняк. Заарештований 28.11.1932 Кременчуцьким ДПУ (“колишній член центральної ради п’ятидесятників; антирадянська агітація, член контрреволюційної організації: “в кінці листопада 1932 року у Глинську ліквідоване контрреволюційне угруповання, очолюване священиком тихонівської орієнтації Павлом Капітоновим, яке складалось із керівників верхівки церковного активу довколишніх сіл; засновано організацію іще в 1928 році після зустрічі Капітонова із священиком Федором Курдиковським, засуджений у 1931 році, та вчителькою Чернецькою: “Вони запропонували мені вступити в їхню організацію, яка боролась за визволення України від гніту більшовиків-комуністів”; основна мета організації: остаточно розвалити колгосп, не дати державі хліба і підготувати село до збройного повстання проти радянської влади, про що не раз ішлося на зібраннях, говорилось також, що треба діяльність поширювати й на сусідні села Григорівку, Аврахівку та інші”).
Бантиш Євген Олександрович
1894 р.н., м.Кишинів (Молдова), росіянин, освіта середня, проживав у м.Кіровограді, секретар спецконтори “Обловочі”. У 1931 році був заарештований у підозрі членства в військовій контрреволюційній організації, звільнений у 1932 році; у 1932-ому за “розкрадання соціалістичної власності” був засуджений до 10 років неволі, покарання відбував у Дмитрівських таборах. Втретє заарештований 28.07.1937 Кіровським МВ НКВС (“батько – дворянин, підполковник царської армії, який помер у 1914 році; брат дружини Воробйов – денікінець, який емігрував у Париж; Бантиш у 1919-21 роках служив у Червоній армії, у 1928-му був завербований у військову офіцерську організацію, яка метою ставила повалення радвлади збройним шляхом; систематично серед робітників провадить контрреволюційну агітацію, компрометуючи партію й уряд”). Засуджений 2.11.1937 трійкою УНКВС Миколаївської області до розстрілу, вирок виконано 19.11.1937. Реабілітований 29.06.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 10755)
Банцер Микола Якович
Баранець Данило Андрійович
1881 р.н., с.Табурище Новогеоргіївського району (нині у складі м.Світловодська), українець, освіта початкова, проживав на хуторі П’ятомиколаївка Петрівської сільради Онуфріївського району, хлібороб. Кременчуцьким окружним судом 9.12.1929 за невиконання плану хлібоздачі, приховування зерна (в землі виявлено закопаними 16 пудів хліба) був засуджений до 1 року неволі з конфіскацією майна. Вдруге заарештований 14.10.1930 Онуфріївським РВ ДПУ (антирадянська агітація: “відбуваючи перше покарання у 3-ій будколонії Дніпропетровська, був відпущений на 3 дні додому і в селі 2.10.1930 при процедурі описування майна куркуля Васильєва Баранець зібрав довкруг селян і казав: “Незабаром радянську владу витурять, тому комуністи квапляться забрати й вивезти хліб, а селян тим часом заганяють у сози, щоб пошвидше надягнути на них ярмо”). Засуджений 7.12.1930 особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР до 3 років ув’язнення у концтаборі. Звільнений достроково 22.02.1933 із Соловецьких таборів і 3.03.1933...
Барановський Антон Павлович
1907 р.н., с.Верхолісся Парицького (нині Світлогорського) району Гомельської області, українець, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді, слюсар заводу “Профінтерн”. У 1935 році арештовувався управлінням НКВС Одеської області як куркуль у минулому, який переховувався від заслання (у протоколі засідання трійки від 15.08.1935 вказується, що Барановський позбавлений права проживання у 42-х населених пунктах СРСР як соціально-шкідливий елемент) – за гратами перебував 3,5 місяці. Вдруге заарештований 19.02.1938 Кіровським МВ НКВС (“виїхав з рідного села до батькового розкуркулення, жив спочатку в м.Речица, потім в Одесі, з 1936 року в Кіровограді”; звинувачувався у контрреволюційній діяльності: антирадянській агітації та шкідництві на заводі – як й інші працівники “Профінтерну” того часу Никифор Конфедерат, Володимир Вишняков, Михайло Тертилов, Олексій Бондаренко, Олександр Михненко, Федір Еконос). Засуджений 29.09.1938 трійкою УНКВС Миколаївської області до 10 років ув’язнення у...
Барбарат Наум Абрамович
Барбосенко Яків Єгорович
1880 р.н., Гомельська губернія (нині Білорусія), українець, неписьменний, проживав у с.Новоісаївка Криничуватської сільради Устинівського району, хлібороб-середняк. Заарештований 16.09.1929 Устинівським РВ ДПУ (“під час зборів сільської громади, яка складалася виключно із переселенців із Білорусії, 15.09.1929 разом із Біляковим, Кондратенком, Горбачовим, Леонченком та Агуленком закликав селян не голосувати за самообкладання: “Чому не беруть з робітників, а нас, селян, грабують?”; разом із Горбачовим вигукував: “Он гляньте, в уповноваженого від райвиконкому Ісака Поволоцького зуби золоті – в комуністів уже золото не вміщається в кишенях, то вони його кладуть у рот!”; за самообкладання на зборах проголосували 24 особи, а проти 31”). Засуджений 5.11.1929 Зінов’євським окружним судом до 2 років позбавлення волі. Верховним судом УРСР 29.12.1929 справу припинено, з-під варти звільнений. (П – 1788)