Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 8 из 121
Блінов Іван Федорович
1910 р.н., с.Микільське, росіянин, освіта 2 класи, хлібороб. Заарештований 6.12.1943 відділом контррозвідки “Смерш’’ 375-ої Харківської стрілецької дивізії (“покликаний у Червону армію в перші дні війни у червні 1941 року, наприкінці осені потрапив у німецький полон, перебував у концентраційному таборі в м.Кременчуці, втік, пійманий, у Полтавському таборі для радянських військовополонених перебував до березня 1942-го, коли відпустили додому; повернувся у рідне село, забрав свою хату, конфісковану радянською владою під час розкуркулення; працював охоронцем сільської управи, завербований у таємні агенти німецької жандармерії, видавав радянських активістів, беручи участь у очних ставках, відбирав теплі речі в населення для потреб німецької армії, примушував людей акуратно виконувати накази німецької влади; провадив антирадянську агітацію: “Мене викинула радянська влада із своєї хати, і разом із батьком та братом відправила на заслання – минулося вже, не бути більше такому ніколи”, “Чому...
Богданов Василь Тимофійович
1899 р.н., м.Санкт-Петербург, росіянин, освіта середня, проживав у м.Кіровограді, член ВКП(б) у 1918-23 роках, студент вечірнього робітничого технікуму, технік-слюсар заводу “Червона зірка”. Заарештований 30.03.1929 Зінов’євським окрвідділом ДПУ (“разом із Вольфом Шварцманом, М.Немировським, Л.Єліним й П.Рожковим звинувачувався у троцькістській діяльності, встановленні зв’язків з нелегальними троцькістськими організаціями інших міст, розповсюдженні нелегальної літератури, спрямованої на підрив радвлади й компартії”; із свідчень Богданова: “У 1923 році я вийшов із КП(б)У через незгоду з новою економічною політикою; хоч я ідеологію троцькізму й поділяю, але організаційно з ними не тримав зв’язку, на квартирі в мене ніякої троцькістської літератури не читалось”). Зінов’євським окрвідділом ДПУ 10.04.1929 з-під варти звільнений під підписку про невиїзд, Зінов’євським окружним прокурором 4.06.1929 справу припинено. (П – 7438)
Богитаник Михайло Корнійович
1895 р.н., м.Київ, українець, освіта вища (юридичний факультет Київського університету, 1917), проживав у м.Кіровограді у 1923-26 роках, окружний організатор шовківництва у м.Кам’янець-Подільський. У 1918 році був заарештований австро-угорською жандармерією “за агітацію австрійських вояків не заважати ходу українського залізничного страйку, перебував у Жмеринському концтаборі, про що може підтвердити наркозем Західної України, український письменник, що тепер живе у Києві, Михайло Кирилович Козоріс”. Вдруге заарештований 24.04.1931 Зінов’євським МВ ДПУ (“член контрреволюційної організації, зв’язок з нелегальними особами, шпигунська діяльність”). Зінов’євським міськвідділом Одеського оперсектору ДПУ 8.07.1931 з-під варти звільнений під підписку про невиїзд із Києва. 9 липня о 5-ій ранку кинувся під поїзд на східній околиці Зінов’євська: відрізало обидві ноги, через кілька годин помер у лікарні заводу “Червона зірка”. Зінов’євським міським прокурором 11.10.1931 справу за браком доказів...
Бойко Іван Карпович
1896 р.н., с.Бугруватка, українець, освіта 2 класи, проживав у с.Недогарки Олександрійського району, скляр будвідділу шахттресту у м.Краснодоні Луганської області. Заарештований 29.01.1945 окрвідділом “Смерш” Кіровоградського гарнізону (“перед війною жив у м.Крюкове, з початком окупації німцями перебрався у Недогарки, став займатись столярством, згодом вступив до громадського двору №33, доглядав свиней; в липні 1943 року дав згоду старості сільуправи Миколі Пашенку та секретареві управи Іванові Стрижаку співпрацювати з німецькою контррозвідкою: виявляти радянських активістів; невдовзі в Недогарки прибув штатний агент СД на Олександрійщині Ніколенко, який взяв з нього підписку про співробітництво і дав йому підпільний номер 116”). Засуджений 28.03.1945 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітований 18.05.1994 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 14176)
Бондар Євгенія Іванівна
1893 р.н., м.Кіровоград, українка, освіта початкова, домогосподарка. Заарештована 10.04.1945 управлінням НКВС Кіровоградської області (“зрадницька діяльність в роки німецької окупації: восени 1943 року видала поліцаям, які проживали в неї на квартирі, родину комуністів, які були розстріляні у грудні; зводила наклепи на вождя ВКП(б)” – із звинувального висновку; “Є.І.Бондар винною себе не визнала, навпаки – сама потерпіла від німців: у 1941 році від побоїв німцями помер її чоловік, стахановець в минулому; син добровільно служив у Червоній армії, після поранення став інвалідом; сама засуджена носила харчі в табір радянських військовополонених, у 1942 році затримувалась німецькою жандармерією, в неї вилучили гроші в сумі 6000 рублів і деякі речі”). Засуджена 25.06.1945 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 15 років каторжних робіт з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Звільнена 28.03.1956 з Озерлагу (м.Тайшет Іркутської області, Росія).