БЛІНОВ ІВАН ФЕДОРОВИЧ

1910 р.н., с.Микільське, росіянин, освіта 2 класи, хлібороб. Заарештований 6.12.1943 відділом контррозвідки “Смерш’’ 375-ої Харківської стрілецької дивізії (“покликаний у Червону армію в перші дні війни у червні 1941 року, наприкінці осені потрапив у німецький полон, перебував у концентраційному таборі в м.Кременчуці, втік, пійманий, у Полтавському таборі для радянських військовополонених перебував до березня 1942-го, коли відпустили додому; повернувся у рідне село, забрав свою хату, конфісковану радянською владою під час розкуркулення; працював охоронцем сільської управи, завербований у таємні агенти німецької жандармерії, видавав радянських активістів, беручи участь у очних ставках, відбирав теплі речі в населення для потреб німецької армії, примушував людей акуратно виконувати накази німецької влади; провадив антирадянську агітацію: “Мене викинула радянська влада із своєї хати, і разом із батьком та братом відправила на заслання – минулося вже, не бути більше такому ніколи”, “Чому ви неохоче їдете в Німеччину? бачите ж із плакатів, як добре живуть у Німеччині ті, хто виїхав із Радянського Союзу? там кожен селянин має по 8-10 корів і багато землі, хіба вам не надокучило отримувати від радвлади грамами хліб?”). Засуджений 28.04.1944 трибуналом Одеського військового округу до розстрілу. Військовою колегією Верховного суду СРСР 10.06.1944 міру покарання замінено на 20 років каторжних робіт з позбавленням громадянських прав на 5 років. Прокуратурою Київського військового округу 20.10.1954 строк визначений до фактично відбутого, справу припинено, з-під варти звільнений. Реабілітований 28.03.1991 головною військовою прокуратурою. Батько розкуркулений і висланий за межі України у 1929 році. (П – 12597)