Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 9 из 121
Бондаренко Петро Панкратович
1914 р.н., с.Селіванове, українець, освіта початкова, проживав у м.Хабаровську (Росія), червоноармієць військового складу 148. Заарештований 21.07.1937 особливим відділом НКВС 18-го стрілецького корпусу (антирадянська агітація: “разом із військовиками Хор’яковим та Лобковим – див. книга шоста, Некіровоградщина – співав антирадянські пісні, що п’ятирічки нас задушили, у колгоспах жить погано, коні пропадають з голоду, співав “Мурку” і розповідав анекдоти, які дискредитовують членів політбюро ВКП(б) і членів уряду; після того, як Хор’якова репресували, разом з Лобковим погрожував тим, хто давав свідчення на суді проти Хор’якова”). Засуджений 21.08.1937 військовим трибуналом 18-го стрілецького корпусу до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 2 роки. Реабілітований 6.05.1991 прокуратурою Далекосхідного військового округу. (П – 12692)
Бондаренко Семен Петрович
1911 р.н., с.Польський Крилів, українець, письменний, член ВЛКСМ, чорнороб. Заарештований 14.02.1935 Новогеоргіївським РВ НКВС (“до середини осені 1934 року головою сільради був Шумейко, який лояльно ставився до куркулів та спекулянтів, не дообкладав їх податками, а 15.10.1934 вибрали Олександру Мусієнко, яка почала куркулів штрафувати і дообкладати, так Петра Бондаренка оштрафувала на 720 рублів і на 319 рублів дообклала, Олександра Устименка дообклала на суму 400 рублів, із посади рахівника сільради звільнила Івана Кармазина та інше; в ніч на 14 січня голова сільради Мусієнко о 1-ій годині ночі верталась із сільради додому в с.Закамінне, коли переходила міст через річку Тясмин, з кущів вискочили й напали на неї двоє, обличчя яких були вимазані сажею, один з них ножем розпоров їй кожух, але вона вирвалась – в одному з нападників голова сільради впізнала Семена Бондаренка”). Засуджений 10.05.1935 військовим трибуналом 14-го стрілецького корпусу в закритому судовому засіданні у...
Бондіні Іван Антонович
1874 р.н., м.Рівне Волинської губернії, поляк, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді, без певних занять. Заарештований 1.02.1937 Кіровським МВ НКВС (“від 1902 до 1923 року тримав аптечну лавку – не маючи спеціальної медичної освіти і права займатись лікувальною практикою, систематично видавав хворим за оплату різні трави і медикаменти”; контрреволюційна пропаганда: “у квартирі Бондіні збирались Захар Петрович Бердников, Павло Григорович Іщенко, з якими обговорювалась політика компартії і радянського уряду, вихвалявся фашистський лад Німеччини, мовилось про недалеку війну й захоплення Німеччиною України, учасники бесід захоплювались німецькою технікою і армією та ганили недолугість Червоної армії”). Засуджений 22.04.1937 Одеським облсудом до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Реабілітований 29.05.1992 Верховним судом України. (П – 13321)
Бондіні Мар’ян Мар’янович
1885 р.н., м.Кіровоград, росіянин, освіта вища (1914 року закінчив фізичний факультет університету в Швейцарії), без певних занять. Заарештований 18.03.1944 управлінням НКДБ Кіровоградської області (“у 1908 році виїхав до Швейцарії, у 1914-ому переїхав у Париж, де добровільно вступив на службу до французької армії, в 1917-ому вернувся в Росію, працював педагогом у Єлисаветграді”, “зрада Батьківщини: у жовтні 1941 року став працювати перекладачем в редакції газети “Українські вісті”; влітку 1942-го на підставі документів своєї матері, німецької підданої, прийняв німецьке громадянство, отримував німецьку харчову пайку та надбавку до зарплати; евакуювався разом з німцями у грудні 1943 року, але від Первомайська Миколаївської області вернувся серед березня 1944-го”). Засуджений 20.01.1945 oсобливою нарадою НКВС СРСР до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 13.06.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 11612)
Боровський Олександр Микитович