БОРЧАН ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ

1896 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта середня (комерційне училище і школа прапорщиків, 1915), писар здороввідділу кавалерійського училища. У 1922 році за неявку для реєстрації білих офіцерів, приховування військового звання поручник був засуджений до 6 місяців неволі умовно; того ж року, боячись арешту й розстрілу, виїхав із селища Вільшанка Первомайського округу, перейшов польський кордон, у м.Кременці його затримали поляки на 10 днів, відправили назад в СРСР, вернувся у Вільшанку, працював секретарем сільради; згодом іще раз арештовувався Первомайським ДПУ, втік з-під варти у с.Лиса Гора, поїхав у м.Зінов’євськ, з’явився в ДПУ і зізнався, вчетверте арештований, пробув місяць під вартою, у лютому 1923 року засуджений до 6 місяців неволі. Вп’яте заарештований 22.09.1924 Зінов’євським окрвідділом ДПУ (“у 1919 році служив у денікінській комендатурі м.Єлисаветграда, в ескадроні ніс караульну службу, виїжджав на арешти та обшуки селян на Чечорі, в Козирівці – в допитах участі не брав”). Одеським губернським судом 30.03.1925 справу закрито, з-під варти звільнений. Вшосте, працюючи грабарем, заарештований 8.06.1927 Зінов’євським окрвідділом ДПУ (“15.03.1927 при зустрічі із колишніми офіцерами білої армії Кричком і Підопригорою казав: “Як тільки почнуть гриміти гармати, я тут же продам свою тачку й коней і побіжу в білу армію; думаю, що тепер не знайдеться жодного офіцера, який би згодився воювати на боці червоних після того, як більшовики весь час переслідували офіцерство, намагаючись погіршити їхнє матеріальне становище; якби переді мною стояла дилема вмирати з голоду чи працювати на цих мерзотників-комуністів, то я зараз же без вагань надав би перевагу першому, бо ненавиджу комуністів усіма фібрами своєї душі; в усіх закладах самі жиди, а нашого брата офіцера тримають на окремому обліку й женуть всюди зі служби; всі офіцери мають пам’ятати, що ми є нащадками славного руського кадрового офіцерства, а тому справою слід довести, що не дозволимо ніяким жидам і комуністам над собою глумитись”). Засуджений 16.09.1927 особливою нарадою при колегії ОДПУ до позбавлення права проживати на Україні, у Москві, Ленінграді, Ростові-на-Дону, означених та прикордонних губерніях строком на 3 роки. Реабілітований 24.11.1993 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 8414, 7792)