Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 28 из 121
Джіовані Петро Лазарович
1890 р.н., м.Суліна (Румунія), італієць, освіта початкова (5 класів румунської школи), проживав у м.Кіровограді, кухар-кулінар птахокомбінату. Двічі був засуджений: у 1931 році в с.Роксоляни Овідіопольського району за антирадянську агітацію, а в 1936-ому за зв’язок із закордоном до 5 років неволі. Втретє заарештований 25.06.1941 управлінням НКВС Кіровоградської області (“у 1916 році при наступі німецьких військ на Румунію евакуювався у Росію, жив у Одесі, працював у порту, служив у Червоній армії, на флоті, потім одружився у с.Роксоляни, в 1936-ому засуджений, з тюрми направили в Кіровоград; 22.06.1941 серед робітників вів антирадянську агітацію, спрямовану на дискредитацію радянської влади, вихваляв фашистський лад Німеччини, провадив серед дітей релігійну пропаганду”; із реабілітаційного повідомлення: “фактично купив у хлопчиків картинки, на яких був напис румунською мовою – це його зацікавило”). Засуджений 19.07.1941 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до розстрілу, дати...
Джуган Антон Григорович
1894 р.н., с.Балашівка (нині у складі міста Кіровограда), українець, освіта початкова, член ВКП(б) з 1929 року, майстер ливарного цеху заводу “Червона зірка”. Заарештований 16.02.1938 Кіровським управлінням Держбезпеки (“у 1917 році входив до складу контрреволюційного угруповання, яке складалось із меншовиків та есерів, вів боротьбу проти радвлади в роки громадянської війни, підтримував стосунки з контрреволюціонерами Харлампом і Яковом Джуганами, меншовиком Мельниковим та іншими робітниками заводу; провадив на заводі антирадянську агітацію: скаржився на погані умови життя в СРСР, вихваляв одноосібне і куркульське господарювання; внаслідок такої агітації трудова дисципліна і продуктивність праці в цеху були на низькому рівні, а це призвело до руйнування стахановських бригад”). Управлінням НКВС Миколаївської області 23.11.1938 справу припинено, з-під варти звільнений. (П – 2102)
Джуган Яків Микитович
1888 р.н., с.Балашівка (нині у складі м.Кіровограда), українець, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді, ливарник заводу “Червона зірка”. Заарештований 10.06.1937 Кіровським МВ НКВС (“у 1910-12 роках належав до угруповання анархістів-терористів, брав участь у вбивстві агента царської охранки Василя Джугана; провадив контрреволюційну пропаганду серед робітників; влітку 1936 року розповів свідку Шинкаренку – див. книгу третю, Новгородківський район, – що з Польщі нелегально прибув невідомий, агент іноземної розвідки, висланий поліцією за антидержавну діяльність, який розказував, що в Польщі усе є і жити там краще, ніж в СРСР” – із обвинувального висновку; із свідчень Джугана: “Ніяких шпигунських зв’язків не існувало, я їх вигадав і розповів ці байки про Польщу Іванові Шинкаренку з тією метою, аби вивідати його настрої, а тоді вже повідомив про них співробітникові Кіровського міського відділу НКВС товаришу Готлібу”). Засуджений 2.11.1937 трійкою УНКВС Миколаївської області до...
Джус Іван Данилович
1883 р.н., с.Вільхівці Звенигородського району (інший варіант – смт Катеринопіль) Черкаської області, українець, освіта початкова, проживав на хуторі Чернечому Вітрянської сільради Новогеоргіївського району, хлібороб: тесля, муляр, бондар. Заарештований 3.10.1947 Новогеоргіївським РВ МДБ (“проживаючи у Чернечому з 1944 року, систематично веде серед колгоспників антирадянську агітацію проти колгоспної системи господарювання і заходів партії та уряду; займається поширенням всіляких наклепницьких вигадок антирадянського характеру: “При колгоспах українському населенню добре не буде ніколи, це є залізне ярмо для народу; старше покоління хоч трохи добра зазнало, а на молодь нічого хорошого уже не чекає”, “Керує колгоспом десять осіб, вони живуть, а все село мучиться; працювати змушують, та нічого за це не платять; раніше на селі двоє керувало, і кожен селянин був господарем: сам мав хліб і державу забезпечував; може тепер немає хліба? є, але він належить жидам та тим, хто біля них”...
Дзимлюк Антон Терентійович
1897 р.н., с.Слобідка Михалпільського району Вінницької (нині Ярмолинецького Хмельницької) області, українець, неписьменний, проживав на х.Молочна Балка Устинівської селищної ради, сторож радгоспу “Прогрес” Долинського району. У 1933 році був засуджений до 1 року примусової праці. Вдруге заарештований 17.10.1934 Долинським РВ НКВС (“член нелегальної релігійної секти “хлистунів”, які пророкували голод, загибель радянської влади, залучали молодь до секти; разом із Миною Потапенком та Семеном Коняхіним – див. Долинський район, книга друга – купив фальшиві документи для проживання; провідник Потапенко в період жнив поширив провокаційну, розраховану на обамбулену релігійними забобонами масу й спрямовану на зрив польових робіт легенду про те, що неподалік появилась ікона Божої Матері, порізана й стікає кров’ю через те, що робітники радгоспів і колгоспники працюють у вихідні і святкові дні”). Дніпропетровським облсудом 13.01.1935 звинувачення в антирадянській пропаганді знято, засуджений до...