Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 114 из 121
Шапошников Матвій Йосипович
1913 р.н., м.Кіровоград, єврей, освіта 4 класи, проживав у м.Шепетівка Хмельницької області, механік-водій 1-го танкового батальйону 15-ої механізованої бригади. Заарештований 31.03.1937 особливим відділом НКВС 15-ої механізованої бригади (із свідчень Шапошникова: “Після присуду троцькістам у справі паралельного центру я справді казав, що всі трудящі вимагали розстрілу всіх троцькістів, які стали перед судом, а трьох із них чомусь не розстріляли; про становище робітників у капіталістичних країнах я казав, що в Німеччині відсутнє безробіття серед німецької раси, а серед інших національностей, які там живуть, безробіття існує; казав, що наші молоді механіки-водії слабо підготовлені до практичної роботи, бо командування мало приділяло цьому уваги”). Засуджений 30.06.1937 трибуналом 7-ого кавалерійського корпусу Київського військового округу до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Реабілітований 23.01.1990 трибуналом Прикарпатського...
Шарков Степан Андрійович
1890 р.н., с.Кіріфарове Тирновського округу (Болгарія), болгарин, освіта початкова, до 1922 року кандидат в члени ВКП(б), у 1919-21 роках проживав у с.Шостакове Устинівського району, хлібороб-городник артілі ім.Косіора. Двічі був засуджений за кримінальні злочини: у 1927 і 1930 роках. Заарештований 3.09.1937 Устинівським РВ НКВС (“емігрував із Варни у квітні 1919 року в Росію – за завданням революційного комітету переправляв у Болгарію революційну літературу для компартії Болгарії; після другої судимості висланий на північ у м.Буй Костромської області, Росія, звідки у 1932 році втік, в Одесі отримав новий паспорт, приховавши свою втечу; шпигунська діяльність на користь Болгарії і Румунії: нелегальні переходи кордону по кілька разів на рік з метою встановлення зв’язків із комуністичним підпіллям – не що інше, як стосунки із штабами болгарської і румунської розвідки”). Засуджений 1.12.1937 трійкою УНКВС Миколаївської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах.
Шарпар Іван Гаврилович
1896 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта початкова, кандидат у члени ВКП(б) у 1923-24 роках, слюсар цеху №4 заводу “Червона зірка”. Заарештований 17.07.1941 управлінням НКДБ Кіровоградської області (“систематично вів антирадянську агітацію у своєму середовищі, висловлював незадоволення заходами ВКП(б) і радянської влади; висловлював поразницькі настрої стосовно СРСР у прийдешній війні з німецьким фашизмом; підтримував тісні зв’язки з засудженими раніше братами Броніславом і Болеславом Ясинськими” – див. Знам’янський район, книга друга; із свідчень Броніслава Ясинського: “В моєму будинку часто збирались Шарпар Іван Гаврилович, Макаренко Федір Антонович, Фомуляєв Григорій Іванович і Петренко Василь Федорович: грали в доміно, купували горілку й випивали, в цей час і мали місце антирадянські висловлювання як з боку присутніх, так і з мого; я казав, що в Радянському Союзі все дорого, нічого нема, що за радянської влади буде добре через 400 мільйонів років; що лиш військовики забезпечені...
Швабо Федір Павлович
1904 р.н., м.Кіровоград, німець, освіта середня спеціальна (агрономія), проживав у м.Костромі (Росія), військовослужбовець, командир півбатареї 49-го артилерійського полку, лейтенант. Заарештований 2.10.1937 особливим відділом 49-ої стрілецької дивізії управління Держбезпеки НКВС Ярославської області (“батько помер у 1907 році, мати в 1910-ому, до 1919-го жив у сирітському будинку і будинку юнацтва, в Червоній армії служив у 1926-28 та 1932-37 роках; у 1929 році, працюючи агрономом у Єланецькому районі на Одещині, завербований у контрреволюційну повстанську організацію, серед колгоспників і вояків провадив троцькістсько-фашистську агітацію; будучи сексотом НКВС, зумисне приховував наявність повстанської організації і свою належність до неї”). Засуджений 17.02.1938 НКВС і прокуратурою СРСР до розстрілу, вирок виконано 3.03.1938. Реабілітований 11.12.1958 трибуналом Московського військового округу. (П – 5772)
Шведов Федір Ілліч
1890 р.н., с.Андріївка Балашовського повіту Саратовської губернії (Росія), член ВКП(б) у 1919-1921 роках, росіянин, освіта вища (Одеський інститут народної освіти, 1924), проживав у м.Кіровограді, викладач російської мови педагогічного технікуму, завідувач навчальної частини технікуму. У 1921 році арештовувався ЧК за контрреволюційну діяльність, звільнений через місяць без пред’явлення звинувачень. Вдруге заарештований 17.02.1931 Зінов’євським окрвідділом ДПУ (“як викладач російської літератури при складанні робочих планів і програм я зупинявся на зразках ХІХ століття, оминаючи сучасні твори пролетарських письменників, чим позбавляв молодих студентів можливості концентрувати свою увагу на яскравих художніх образах борців революції в період громадянської війни і цим не загострював, а притуплював їхнє класове чуття” – із свідчень Шведова 9.05.1931). Зінов’євською міськорганізацією ДПУ 26.06.1931 звільнений з-під варти під підписку про невиїзд, міською прокуратурою 28.09.1931 справу...
Швець Людмила Мусіївна
1922 р.н., м.Кіровоград, українка, освіта середня, член ВЛКСМ до січня 1945 року – вибула механічно через несплату членських внесків, проживала у м.Кіровограді, без певних занять. Заарештована 20.07.1945 управлінням НКДБ Кіровоградської області (“під час німецької окупації проживала в Кіровограді, працювала в театрі української драми хористкою до березня 1943 року, згодом через біржу праці влаштувалась прибиральницею у німецькій санітарній частині, пізніше у німецького підполковника, на хлібозаводі №2; підозрювалась як член Організації українських націоналістів – агент з особливих доручень головного проводу; в тому, що мала стосунки з емісаром ОУН, нелегалом Остапом, з керівником ОУН у Кіровограді Іваном Данчурою; матеріалами слідства причетність Швець до ОУН не підтвердилась”). Управлінням НКДБ Кіровоградської області 19.10.1945 справу припинено, з-під варти звільнена. (П – 2484)
Швець Федір Андрійович
1886 р.н., м.Одеса, українець, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді, бухгалтер утильцеху заводу “Червона зірка”. Заарештований 18.10.1930 Зінов’євським міськвідділом ДПУ (“прапорщик царської армії, у 1919-ому служив у Червоній і денікінській арміях; нині разом із Пилипом Березовським, Іваном Кріпаком, Дмитром Пташком, Семеном Соколовим, Федором Солонарем та Андрієм Швайком, будучи в минулому активними учасниками протиреволюційного руху на Україні, приховуючи свою минулу контрреволюційну діяльність, систематично підтримували прихований зв’язок між собою, злісно критикують заходи радвлади на селі і в місті, обробляючи у відповідному напрямі своїх співбесідників, намагаючись навмисно схилити їхню думку в бік необхідності зміни влади й інтервенції буржуазних держав”). Зінов’євським міськпрокурором 25.09.1931 справу припинено, з-під варти звільнений. Вдруге як помічник бухгалтера Кіровської машино-тракторної станції заарештований 11.10.1937 Кіровським міськвідділом НКВС (член...
Шевченко Андріан Федорович
1880 р.н., с.Ганно-Требинівка, українець, освіта початкова, хлібороб-одноосібник. Заарештований 26.06.1930 Зінов’євським окрвідділом ДПУ (антирадянська агітація). Зінов’євським окрсудом 31.07.1930 виправданий, з-під варти звільнений. Вдруге, працюючи робітником у радгоспі “Інгулець”, заарештований 29.06.1941 Устинівським РВ НКВС (“у 1916-18 роках був у німецькому полоні, піддавався вербуванню для роботи на користь Німеччини; у 1919-ому прихистив у хаті членів банди Сосни, які на цій же квартирі убили червоного партизана Аркадія Гребенюка, а коня його передали Шевченку”; “вів антирадянську агітацію, спрямовану проти заходів ВКП(б) і радянського уряду, дискредитовував колгоспний лад”). Засуджений 5.06.1943 особливою нарадою при НКВС СРСР до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 22.11.1958 Кіровоградським облсудом. (П – 1842, 4559)