Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 76 из 121
Олійник Микола Васильович
Оліфіренко Степан Якович
1900 р.н., с.Миронівка, українець, освіта 7 класів, член ВКП(б) у 1927-34 роках (виключений за службу у війську армії УНР), проживав у с.Миронівка Світловодського району, військовослужбовець 2-го батальйону 230-ого Алтайського стрілецького запасного полку. Заарештований 19.02.1944 відділом контррозвідки “Смерш” 230-ого АСЗП 53-ої армії (“у лютому-листопаді 1919 року служив у залізничній військовій бригаді петлюрівської армії, працював кочегаром на бронепоїзді “Український стрілець”; у 1920-22 роках служив у 1-ій Кінній армії червоних”; “будучи призваним у Червону армію, в серпні 1941 року потрапив у німецький полон, вернувся додому, де працював бухгалтером громадського двору №20, агітував проти радянської держави, вихваляв Гітлера”; зі свідчень на суді: “В канцелярію громадського двору привозили газети “Кіровоградські вісті”, я їх читав, люди самі приходили й читали, окрім газет привозились також малюнки, на яких було зображено життя молоді у Німеччині і знущання більшовиків над...
Омельченко Яків Григорович
1914 р.н., селище Веселинове Миколаївської області, українець, освіта 5 класів, проживав у селищі Устинівка Кіровоградської області, червоноармієць 1149 стрілецького полку, рядовий. Заарештований 27.06.1944 відділом контррозвідки “Смерш” 353-ої стрілецької дивізії (антирадянська агітація: “серед особового складу 7-ої роти вихваляв порядки німецько-фашистської армії, умови життя німецьких солдатів та офіцерів, паплюжив побутові умови військовиків Червоної армії, зводив наклепи на адресу радянського уряду”). Засуджений 28.07.1944 військовим трибуналом 353-ої стрілецької дивізії до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки та конфіскацією майна. Реабілітований 30.05.1991 прокуратурою Одеського військового округу. Батько Григорій Іванович розкуркулений у 1930 році, у 1933-ому помер. (П – 12668)
Опришко Іван Федорович
1897 р.н., с.Гуляй-Борисівка Донської області (Росія), українець, освіта початкова, член ВКП(б) з 1925 року (виключений у 1929 році: “Декілька місяців тому дружина без мого відому охрестила дитину, я коли взнав про це – подав до осередку заяву, аби мене виключили з лав партії, так як я не вартий носити свання члена партії через те, що я не зміг до цього часу переконати дружину” – із витягу протоколу засідання парткому заводу), проживав у м.Кіровограді, столяр складального цеху заводу “Червона зірка”. Заарештований 28.02.1936 Кіровським МВ НКВС (“агітація проти заходів радянської влади”, “завжди опирався виробничим зборам, ніколи їх не відвідував, бо вони, мовляв, нічого не дають; у лютому 1936 року в обідню пору при читанні газет висловлював поразницькі настрої: “Японці б’ють монголів, то скоро й до СРСР доберуться, а він не витримає натиску”). Прокуратурою Одеської області 15.07.1936 справу припинено, “оскільки даних про те, що Опришко вів контрреволюційну роботу – слідством не...
Оселедченко Панкрат Олександрович
1878 р.н., м.Кіровоград (за іншими даними м.Новий Буг Миколаївської області), українець, письменний, слюсар-інструментальник заводу “Червона зірка”. Заарештований 19.06.1937 Кіровським МВ НКВС (контрреволюційна діяльність). Засуджений 19.08.1939 Кіровським облсудом до 3 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 2 роки; того ж року Верховним судом СРСР за касаційною скаргою присуд був відмінений. Вдруге заарештований 12.02.1945 управлінням НКДБ Кіровоградської області (“із вересня 1941 року працював на заводі “Профінтерн”, у листопаді дирекцією переведений на завод “Червоний виробничник”, де спочатку працював слюсарем, а потім бригадиром; за систематичні перевиконання виробничих норм мав подяки й премії від дирекції заводу; передплачував кіровоградську газету “Український голос”, яку читав у колі робітників, зводив наклепи на радянську владу, Червону армію та керівників партії й радянського уряду, вихваляв при цьому німецьку владу та іхні...
Остроградський Петро Сергійович
1888 р.н., м.Кременчук Полтавської області, українець, освіта середня спеціальна (Петропавлівське військове училище, 1908), проживав у м.Кіровограді, бухгалтер сільгоспвідділу “Кіровоградторгу”. У 1930 році, працюючи бухгалтером Чокнарського м’ясорадгоспу “Скотар”, Казахстан, арештовувався за “контрреволюційну діяльність”. Вдруге заарештований 20.06.1940 управлінням НКВС Кіровоградської області (“походженням із дворян, колишній поручник царської армії; сам не заперечує, що читаючи в газетах про міжнародне становище, про хід війни з Фінляндією, висловлював свої судження про потужність Червоної армії та армії наших ворогів, зокрема Німеччини, що на випадок війни нам буде дуже важко і великі втрати неминучі”). Засуджений 21.09.1940 Кіровоградським облсудом до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Реабілітований 24.02.1989 Верховним судом УРСР. (П – 9073)
Отрошко Свирид Панасович
1881 р.н., станиця Охтирська Кубанської області (нині смт Охтирське Краснодарського краю, Росія), українець (козак), освіта вища (Феодосійський інститут, 1909), проживав у м.Кіровограді, учитель 11-ої єврейської трудової школи. Двічі арештовувався: у 1918 році в Новоукраїнці проводив українізацію – за “участь у петлюрівщині і петлюрівську агітацію”, переїхав 1921 року у Бобринець; другий арешт у 1924 році за відмову стати до агентурної роботи в ДПУ – змушений був звертатись до Петровського. Втретє заарештований 6.03.1928 Зінов’євським окрвідділом ДПУ (“справа виникла на основі агентурних даних, в силу яких був заарештований громадянин Отрошко при масовій операції по українській контрреволюції”, “працюючи в Бобринці, закликав учителів до страйків через погане матеріальне забезпечення учителів”, “відмовлявся категорично брати участь у шкільній роботі там, де працювали комуністи: “Не хочу працювати з цим жидівським малоросом, якого я ще вчора вчив українській мові”, “культивував серед...