Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 80 из 121
Писаренко Григорій Явдокимович
1910 р.н., с.Медведівка Чигиринського району Черкаської області, українець, письменний, проживав у м.Кіровограді, за фахом швець, без певних занять. Заарештований 6.10.1947 Кіровоградським МВ МДБ (“у червні 1941 року мобілізований до лав Червоної армії, через рік під Ростовом потрапив до німецького полону, втік з полону й повернувся у с.Мар’янівку Великовисківського району, у квітні 1944 покликаний у Червону армію, у серпні 1946-го демобілізований; серед населення провадить антирадянську агітацію, зводить наклепи на керівників партії і радянського уряду, висловлює невдоволення існуючим ладом: на початку серпня 1947 року серед мешканців будинку №9 по вулиці Радянській зводив наклепи на вождя радянського народу”, “на допитах Пилипенко своєю поведінкою викликав сумнів щодо осудності, спостерігались ознаки галюцинації, заявляв, що в його голові виникають шуми і якісь дивні та надокучливі голоси, які його сильно мучать”, “судово-психіатрична експертиза при Київській психіатричній лікарні...
Півторадний Юхим Лазарович
1897 р.н., с.Нове Липове, українець, освіта початкова, інструктор райвиконкому до 1937 року, без певних занять. Заарештований 4.07.1938 Новогеоргіївським РВ НКВС (“з бідняків, у 1917 році в Києві брав участь у боях за радвладу, до 1922-го служив у Червоній армії, в продзагонах і заградзагонах вилучав хліб у куркулів, боровся з бандитизмом, згодом працював головою сільради, інструктором волосного ревкому і районного виконавчого комітету”, “вів агітацію на захист ворогів народу: “Радвлада знищує кращих людей, які завойовували революцію, арештовують невинних з метою ослабити СРСР на випадок війни з Німеччиною”, “висловлював троцькістські трактування про начеб наявні протиріччя між робітничим класом і селянством в СРСР”). Засуджений 19.05.1939 Кіровоградським облсудом до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Звільнений із “Сєввостлага” 4.07.1943, повернувся з Колими у Нове Липове в кінці 1945 року інвалідом 2-ої групи. Реабілітований...
Підопригора Леонід Тимофійович
1895 р.н., смт Арбузинка Миколаївської області, українець, освіта середня, проживав у м.Кіровограді, технік-будівельник заводу “Червона зірка”. Заарештований 16.10.1930 Зінов’євським МВ ДПУ (“в роки громадянської війни служив у денікінській армії у званні підпоручника, підтримував зв’язки з білогвардійцями, вів контрреволюційну агітацію”). Зінов’євською міськпрокуратурою 27.12.1930 справу припинено, з-під варти звільнений. Вдруге заарештований 11.02.1931 Зінов’євським МВ ДПУ (“1922 року у Зінов’євськ приїхав із Болгарії, м.Софія, з настановою капітана Григорія Гасаненка створити організацію із колишніх офіцерів для допомоги в інтервенції; до 1927 року створив диверсійний осередок з робітників заводу Крячука, Борзова, Рєзцова й Москаленка; священики Купчевський і Соколов через прихожан пояснювали сучасне становище, готуючи їх до прийдешньої інтервенції; з 1927 року всяку діяльність полишив і не підтримував ніяких зв’язків”). Засуджений 14.09.1931 трійкою при колегії ДПУ УРСР до 5 років...
Пічкур Володимир Хрисанфович
1918 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта середня, проживав у м.Харкові, червоноармієць 64-го окремого будівельного залізничного батальйону. Заарештований 27.07.1941 особливим відділом НКВС 1-ої залізничної бригади Київського особливого військового округу (“8 липня 1941 року на ст.Гречани в Бессарабії наш ешелон обстріляли німці, бійці розбіглись хто куди, після обстрілу вернулись, та ешелона вже не було; я сів у вагон іншого поїзда і приїхав у Вінницю, де звернувся до військового коменданта станції, він мене відправив у перше військове містечко, де мене зачислили у збірну роту; 10 липня зустрів капітана нашого з’єднання, який допоміг мені знайти свій батальйон: мої друзі думали, що я вже загинув, стали розпитувати, я їм розказав, що потрапив у німецький полон, що наді мною ніхто не знущався, навпаки – дали випити горілки й поклали спати, навіть гвинтівки не відібрали, лишень затвор порадили вийняти й носити в кишені, а наступного дня я прокинувся і пішов куди сам хотів, бо я не...
Плахотний Гнат Юдович
1904 р.н., с.Сніжкова Балка Калантаївської сільради, українець, освіта початкова, хлібороб-середняк. У 1929 році розкуркулений. Заарештований 20.11.1932 Новогеоргіївським РВ ДПУ (“у 1931 році виключений із колгоспу “Червоний хутір” як син куркуля, майно батька як експертника продано за несплату боргів, батько із двома синами позбавлений виборчих прав; у 1932-ому доведений твердий план хлібоздачі у 60 пудів не виконав, бо не обробляв свою землю за відсутністю посівного матеріалу; поширював провокаційні чутки про скоре падіння радянської влади”). Особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР 4.03.1933 справу припинено, з-під варти звільнений. Вдруге, проживаючи у с.Калантаїв і будучи членом колгоспу “Червоний маяк”, заарештований 3.10.1937 Новогеоргіївським РВ НКВС (контрреволюційна агітація, спрямована на розвал колгоспу). Засуджений 13.11.1937 трійкою УНКВС Полтавської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 7.12.1988 Кіровоградським облсудом. (П – 7205...
Плюта Степан Іванович
1893 р.н., с.Рогатне Слонімського повіту Гродненської губернії (Білорусія), поляк, письменний, проживав у м.Кіровограді, огородник підсобного господарства військової частини №07120. У 1930 році був засуджений до 1,5 року неволі за “невиконання контрактації”. Заарештований 14.02.1949 контррозвідкою МДБ в/ч №34637 (“у 1934 році був висланий із Одеси як безпаспортний; в роки німецької окупації спочатку працював комірником у радгоспі “Зоря”, а згодом бригадиром огородників, бригада складалась із 6-8 осіб; провадив антирадянську агітацію, зокрема поширював думку, що німці роздаватимуть селянам землю”). Засуджений 13.04.1949 Кіровоградським облсудом до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки та конфіскацією майна. Звільнений з-під варти 16.09.1955 на підставі указу Президії Верховної ради СРСР від 3.09.1955. Реабілітований 23.06.1992 Генеральною прокуратурою України. (П – 13341)