ПІЧКУР ВОЛОДИМИР ХРИСАНФОВИЧ

1918 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта середня, проживав у м.Харкові, червоноармієць 64-го окремого будівельного залізничного батальйону. Заарештований 27.07.1941 особливим відділом НКВС 1-ої залізничної бригади Київського особливого військового округу (“8 липня 1941 року на ст.Гречани в Бессарабії наш ешелон обстріляли німці, бійці розбіглись хто куди, після обстрілу вернулись, та ешелона вже не було; я сів у вагон іншого поїзда і приїхав у Вінницю, де звернувся до військового коменданта станції, він мене відправив у перше військове містечко, де мене зачислили у збірну роту; 10 липня зустрів капітана нашого з’єднання, який допоміг мені знайти свій батальйон: мої друзі думали, що я вже загинув, стали розпитувати, я їм розказав, що потрапив у німецький полон, що наді мною ніхто не знущався, навпаки – дали випити горілки й поклали спати, навіть гвинтівки не відібрали, лишень затвор порадили вийняти й носити в кишені, а наступного дня я прокинувся і пішов куди сам хотів, бо я не комуніст і не єврей, кого німці розстрілюють; все це про полон я видумав, я хотів так пожартувати з бійцями – колись в одному селі я знайшов німецьку листівку і так за тією листівкою я й брехав, а збрехавши раз, не міг зупинитись і брехав далі, поки мене не заарештували” – із свідчень Пічкура на суді). Засуджений 30.07.1941 трибуналом 1-ої бригади особливого корпусу залізничних військ Червоної армії до розстрілу. Військовою радою Південно-Західного фронту 7.08.1941 розстріл замінено 10 роками ув’язнення у виправно-трудових таборах з відправленням на фронт. Реабілітований 27.04.1990 трибуналом Київського військового округу. (П – 11316)