Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 73 из 121
Нікандрова Ганна Антонівна
1901 р.н., с.Кіжі Двінського повіту (Латвія), латишка, освіта початкова, член ВКП(б) у 1930-32 роках (вибула механічно), проживала у м.Кіровограді, робітниця механо-складального цеху заводу “Червона зірка”. Заарештована 3.12.1937 Кіровським міськвідділом НКВС (“із Латвії у 1915 році переїхала в Санкт-Петербург, у 1917-32 роках жила в Харкові”; “дискредитовувала ВКП(б) і стахановський соціалістичний рух: доводила, що в результаті неправильної політики партії умови для роботи на виробництві створюються тільки для комуністів і саме вони стають стахановцями, отримують великі зарплати, а на безпартійних робітників ніхто не звертає уваги і вони змушені жити надголодь; стахановський рух видуманий для того, щоб експлуатувати робітників шляхом підвищення норм виробітку і зниження розцінок”). Засуджена 10.03.1939 Миколаївським судом до 2 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Кіровоградською облпрокуратурою 25.02.1939 звільнена з-під варти під підписку про невиїзд. Реабілітована...
Ніколаєнко Трохим Герасимович
1883 р.н., м.Новогеоргіївськ (нині м.Світловодськ), українець, освіта початкова, завідувач чоботарної майстерні. Заарештований 9.07.1941 Чигиринським міжрайвідділом НКДБ Кіровоградської області (“в минулому мав кустарну майстерню з найманою працею 10 робітників; після Лютневої революції 1917 року був членом правління міської думи при Тимчасовому уряді і членом українських організацій Олександрійського повітового українського зібрання, згодом відряджений у Київ на Всеукраїнські збори самостійників; провадив антирадянську агітацію націоналістичного й антисемітського змісту: “Заходи радвлади робітникам і селянам уже в печінках сидять, терпіння скоро лопне, бо засіла одна ж—рва в центрах й керує згори, а наші дурні із шкури лізуть та все виконують”, “От часи пішли, що й дітям цукерок не купиш; ось збереться 18-а партконференція і дасть нам хліба, цукру й усього доволі”, “Діти мої, якщо не відокремитесь від Москви, то будете свою курочку, самими ж вирощену, купувати в Москві і їсти з...
Нікулін Костянтин Іванович
1884 р.н., м.Кунгур Уральської області (нині Пермської, Росія), росіянин, освіта початкова, у 1924-29 роках член компартії Чехословаччини і член ВКП(б) до арешту, проживав у м.Кіровограді, комірник заводу “Червона зірка”. Заарештований 11.10.1937 Кіровським МВ НКВС (“перебуваючи на службі в царській армії, у 1914 році потрапив у німецький полон і проживав у м.Квітленбург до 1919-го, згодом десять років жив у Празі, в 1929-ому вернувся в СРСР, Зінов’євськ, листувався з дружиною у Чехословаччині, провадив контрреволюційну націоналістичну пропаганду: “В Радянському Союзі треба місяць працювати, щоб купити черевики, яких за гроші ніде дістати”, в момент винесення вироку троцькістській банді Тухачевського, Якіра та інших Нікулін робітникам пояснював: “Що вони нам, сірякам, пудрять мізки, коли он такі великі люди йдуть проти ВКП(б)!”). Засуджений 28.11.1937 особливою нарадою НКВС СРСР до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Звільнений 11.10.1947 із Карагандинських таборів.
Німець Іван Костянтинович
1917 р.н., с.Свинаро-Павлівка (нова назва – Павлівка), українець, освіта середня, кандидат у члени ВКП(б), до війни працював секретарем сільради, проживав у м.Кременчуці Полтавської області. Заарештований 3.12.1943 Новогеоргіївським РВ НКДБ (“у грудні 1942 році був заарештований німецькою поліцією у підозрі партизанства, переданий у Кіровоградську тюрму, де в липні 1943-го завербований німецькою жандармерією як таємний агент з метою вступити в партизани, виявляти осіб, налаштованих проти німців, інформувати жандармерію; у вересні 1943 року пішов у партизани, де був до грудня 1943 року; при вступі у партизанський загін приховав від комісара та командира загону В.Уса, що є таємним агентом жандармерії”, “у 1971 році В.Ус дав свідчення, що Німець був добрим партизаном”). Засуджений 6.06.1944 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 31.03.1971 Кіровоградським облсудом. (П – 8250)
Новик Григорій Іванович