НІКОЛАЄНКО ТРОХИМ ГЕРАСИМОВИЧ

1883 р.н., м.Новогеоргіївськ (нині м.Світловодськ), українець, освіта початкова, завідувач чоботарної майстерні. Заарештований 9.07.1941 Чигиринським міжрайвідділом НКДБ Кіровоградської області (“в минулому мав кустарну майстерню з найманою працею 10 робітників; після Лютневої революції 1917 року був членом правління міської думи при Тимчасовому уряді і членом українських організацій Олександрійського повітового українського зібрання, згодом відряджений у Київ на Всеукраїнські збори самостійників; провадив антирадянську агітацію націоналістичного й антисемітського змісту: “Заходи радвлади робітникам і селянам уже в печінках сидять, терпіння скоро лопне, бо засіла одна ж—рва в центрах й керує згори, а наші дурні із шкури лізуть та все виконують”, “От часи пішли, що й дітям цукерок не купиш; ось збереться 18-а партконференція і дасть нам хліба, цукру й усього доволі”, “Діти мої, якщо не відокремитесь від Москви, то будете свою курочку, самими ж вирощену, купувати в Москві і їсти з їхнього дозволу”). Етапований в Усть-Кам’яногірську в’язницю №17, Казахстан. Засуджений 17.06.1942 особливою нарадою при НКВС СРСР до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Помер 22.02.1943 в Ангарлагу – м.Заярськ Іркутської області, Росія. Реабілітований 28.04.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 10786)