Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 96 из 121
Соляр Василь Охрімович (Він Же Ткаченко Артем Оксентович)
1897 р.н., с.Ташлик Ротмістрівського району Київської (нині Смілянського Черкаської) області, українець, освіта середня, не працював, перебував на нелегальному становищі. Заарештований 29.07.1948 управлінням МДБ Кіровоградської області (“у 1920 році був заарештований чекістами за службу в денікінській армії, втік з-під варти, жив з підробленими документами, у 1941 році служив комендантом Кіровоградської облземуправи, у 1942-43-х роках був головним агрономом Бобринецької окружної земельної комендатури, восени 1941-го вступив до української націоналістичної організації “Рада довіри”, був заступником керівника її, зводив усні та письмові наклепи в пресі на радвладу”). Засуджений 5.10.1948 військовим трибуналом МВС Кіровоградської області до 25 років неволі з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітований 4.03.1992 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 13118)
Сорженко Ісаак Львович
1915 р.н., м.Кіровоград, єврей, освіта неповна середня, член ВЛКСМ з 1931 року, проживав в селі Варфоломіївка Яковлівського району Усурійської області (нині Приморський край, Росія), військовослужбовець, в Червоній армії з 1937 року, кухар за фахом, молодший командир 59-го авіаполку. Заарештований 12.04.1940 особливим відділом НКВС 34-ої авіадивізії (“вів антирадянську агітацію: “Латвію, Литву й Естонію ввійти до складу СРСР змусили гармати, танки й літаки, які стоять довкола цих країн майже два роки”, відреагував на наказ наркома про гауптвахту: “У царській армії не було таких гауптвахт, як зараз вводять – це справжня тюрма”). Військовим трибуналом 1-ої Червонопрапорної армії 17.12.1940 виправданий, справу припинено, з-під варти звільнений. За повідомленням особливої інспекції НКВС СРСР від 1.10.1941 молодший політрук, оперуповноважений особливого відділу НКВС 12-ої авіабригади Новиков, який провадив слідство у справі Сорженка і залякував звинувачуваного, звільнений із органів НКВС з...
Сосін Леонід Микитович
1902 р.н., с.Золотарівка, українець, освіта початкова, член ВЛКСМ до 1924 року, проживав у м.Кіровограді, муляр дільниці військового будівництва №174. У 1926 році два тижні перебував під слідством за приховування обріза; у 1930-ому судили за хуліганські розбої – просидів під вартою 5 місяців. Втретє заарештований 27.07.1937 Кіровським УДБ НКВС (“у 1929 році провадив хлібозаготівлю, знущався над бідняками, сам же хліб приховав, а в селян забирав”, “серед будівельників поширював чутки про тяжкий стан робітничого класу, вихваляв життя робітників за кордоном”, “шкідництво: виконував роботи зведення об’єктів з негодящого матеріалу, порушував технічні розрахунки, заздалегідь знаючи, що це може зруйнувати будівлю”). Засуджений 11.08.1937 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, дати виконання вироку у справі не зазначено. Реабілітований 16.10.1956 Кіровоградським облсудом. Батько у 1929 році розкуркулений і засуджений до 5 років неволі як служитель релігійного культу, церковний староста.
Соцький Георгій Вячеславович
1921 р.н., м.Полтава, росіянин, освіта середня технічна (3 курси технікуму механізації сільського господарства), проживав у м.Кіровограді (тут пішов 1929 року в перший клас), контрольний майстер заводу “Червона зірка”. Заарештований 28.07.1953 управлінням МВС Кіровоградської області (“член Національно-трудового союзу нового покоління, НТСНП, з 1943 року, завербований Володимиром Крюковим та Олегом Поляковим, останній на біржі праці дістав документ, який звільняв його від відправки в Німеччину на роботи; також за підробними документами у грудні 1943 року евакуювався разом із братом Борисом у Вінницю, де від керівника місцевого осередку НТСНП отримав антирадянські листівки для розповсюдження та 3-5 тисяч рублів на організаційні витрати, листівки брати залишили. А з грошима повернулись у Кіровоград”). Управлінням МВС Кіровоградської області 10.09.1953 справу припинено, з-під варти звільнений. Брат Борис, 1920 р.н., м.Полтава, росіянин, мешкав у Кіровограді, до війни вчився на першому...
Стаберський Олександр Якович
1894 р.н., м.Кіровоград, росіянин, освіта середня, завідувач тарифного бюро заводу “Червона зірка”. Заарештований 1.05.1936 Кіровським міськвідділом НКВС (“будучи секретним співробітником НКВС, водночас підтримував стосунки з особами, засудженими за участь у контрреволюційних організаціях: Козубським, який емігрував за кордон і тепер збирався вертатись із терористичними намірами, засудженим у 1935 році до 5 років концтабору Миколою Кленовим, білогвардійцем Крячуком, нині засудженим, та іншими”). Кіровським міськвідділом НКВС 20.08.1936 справу припинено, з-під варти звільнений. Вдруге, працюючи економістом заводу “Червона зірка”, заарештований 27.07.1937 Кіровським міськвідділом НКВС (“як таємний агент НКВС не повідомляв органам про формування в Кіровограді офіцерських організацій”). Засуджений 28.08.1937 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, вирок виконано 11.09.1937. Реабілітований 31.03.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 3735, 9046)
Стадник Іван Іванович
1916 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта початкова, без певних занять. У 1932 році за крадіжку і купівлю крадених столярних інструментів Зінов’євським нарсудом був засуджений до 4 років неволі, відбував покарання у Дальвостоклагу, звільнений 9.10.1935. Вдруге заарештований 27.07.1937 Кіровським міськвідділом НКВС (“поширював провокаційні чутки: біля робітничого клубу на Великій Балці 14.06.1937 у черзі за хлібом при майже 300 особах поширював контрреволюційні чутки про труднощі з хлібом, висловлюючись на адресу радянської влади гидкими матюками, врешті накинувся з кулаками на члена міськради Коренецького, який намагався припинити розмови – у юрбі після цього також почали говорити про труднощі з хлібом, розказували анекдоти”). Засуджений 3.07.1940 Кіровоградським облсудом до 3 років ув’язнення. Реабілітований 25.08.1993 Кіровоградською обласною прокуратурою. (П – 995)
Станіславський Олександр Антонович
1904 р.н., м.Березівка Одеської області, росіянин, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді, робітник цеху №6 заводу “Червона зірка”. У 1921 році арештовувався разом з братами Олексою й Іваном “як член монархістської організації, саботажник і шкідник”, у 1930-ому “за антирадянську діяльність” висланий на північ строком 3 роки; у 1933-ому “за підробку документів” трійкою ОДПУ засуджений до 5 років концтабору, у 1935-ому звільнений за амністією. Вчетверте заарештований 25.06.1941 УНКДБ Кіровоградської області (“висловлював поразницькі настрої стосовно радвлади, вихваляв диктатора фашистської Німеччини Гітлера: “Німці націоналісти, Гітлера всі люблять за його надзвичайний розум; він почав з того, що всіх німців став об’єднувати і створювати для них добрі умови життя, про це знають усі”, зумисне допускав брак продукції, яка мала оборонне значення, за що й був звільнений з роботи на заводі “Червоний Профінтерн”). Засуджений 12.12.1941 Східно-Казахстанським обласним судом до розстрілу.
Старожуков Федір Федорович
1895 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта середня (6 класів гімназії екстерном), член ВКП(б), завідувач розрахункового відділу заводу “Червона зірка”. Заарештований 16.10.1930 Зінов’євським міськвідділом ДПУ (антирадянська агітація і діяльність). Зінов’євською міськпрокуратурою 27.12.1930 справу припинено, з-під варти звільнений. Вдруге, працюючи рахівником “Текстильшиття”, заарештований 20.02.1931 Зінов’євським міськвідділом ДПУ (“у війську з травня 1915 року: закінчив 2-у Київську школу прапорщиків, воював на фронті першої світової; з березня 1918-го в Червоній армії – демобілізований 1.01.1930 за станом здоров’я з посади командира артдивізіона полку”; підозрювався як член контрреволюційної організації). Зінов’євським міськвідділом ДПУ 30.05.1931 з-під варти звільнений під підписку про невиїзд, 21.09.1931 справу припинено. (П – 2475, 8307)