Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 90 из 121
Сагамонов Ростав Абрамович
1884 р.н., с.Черкет (Азербайджан), вірменин, освіта початкова, член ВКП(б) у 1924-36 роках, мешкав у м.Кіровограді, коваль заводу “Червоний Профінтерн”. У 1936 році за антирадянську агітацію (“на банкеті у поляків Лабузя і Копиці співав польський націоналістичний гімн”) був засуджений до 2 років виправно-трудових таборів, звільнений у 1937-ому. Вдруге заарештований 26.06.1941 УНКДБ Кіровоградської області (“у 1939 році переїхав у Кіровоград, де тримав зв’язок з троцькістами Г.Купершмідтом та Василем Грицаєм, вів антирадянську пропаганду: з приводу указу Верховної ради від 26.06.1940 сказав: “Тепер настала справжня кабала: жоден робітник не має права піти з заводу і в той же час адміністрації дозволено знущатись над ними, як заманеться, бо за найменшу провину – суд; раніше такого не було”; з приводу намагання відновитись у партії: “Їздив я аж у Москву, але через жидів там нічого не можна добитись”). Управлінням НКДБ Кіровоградської області 23.07.1941 справу припинено, з-під варти...
Сайфутдінов Алім Хабірович
1935 р.н., м.Семипалатинськ (Казахстан), татарин, освіта початкова, проживав у с.Калантирка Кривоозерського району Миколаївської області, в’язень Кіровоградської виправно-трудової колонії №6. Був засуджений 5 разів: у 1953 році за крадіжку пальта до 6 років неволі, зменшено строк удвічі; у 1957-ому до 7 років за крадіжку; у 1960 і 1961-ому за втечу по 2 роки неволі; у 1967-ому до 5 років. Ушосте заарештований 10.08.1967 управлінням КДБ при Раді Міністрів УРСР Кіровоградської області (“разом із Йосипом Терелею виготовляв і розповсюджував антирадянські листівки; зокрема надіслав листівку на завод “Червона зірка” Анатолію Караушу з вимогою, аби той вийшов у радіоефір і передав зміст листівки, адресованої китайцям від підпільної прокитайської організації українських марксистів “Вейдаді гуанчзюй”, яка закінчувалась закликом “Слава вождю і вчителю Мао-Дзе-дуну!”). Засуджений 22.12.1967 Кіровоградським облсудом до 6 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 28.08.1991...
Саламащенко Яків Васильович
1908 р.н., с.Мала Андрусівка, українець, освіта початкова, проживав у с.Лікарівка Олександрійського району, ремонтний робітник 11-ої дистанції колійної служби ст.Олександрія. У 1932 році розкуркулений, у 1935-ому за “шкідницьке ставлення до колгоспної худоби, внаслідок якого здохла корова” був засуджений до 2 років неволі. Вдруге заарештований 23.02.1938 Знам’янським шляхово-транспортним відділом НКВС (“шкідницька діяльність: працюючи на залізниці, довів свою дільницю до стану, який загрожує безпеці руху поїздів; антирадянська агітація, спрямована на дискредитацію і зрив заходів партії та влади, поширював провокаційні чутки про майбутню війну і поразку в ній СРСР”). Шляхово-транспортним відділом НКВС Одеської залізниці 26.03.1939 справу припинено, з-під варти звільнений. Батько Василь Оникійович у 1932 році розкуркулений і висланий за межі України, тесть Рак Іван Павлович розкуркулений. (П – 6793)
Салі Вільгельм Йоганович
1893 р.н., м.Одеса, німець, освіта 2 класи, проживав у м.Кіровограді, тесля за фахом, без певних занять. Заарештований 9.02.1944 управлінням НКВС Кіровоградської області (“у 1918-19 роках служив у Червоній армії на бронепоїзді імені Юдковича; з 1922-го мешкав у Дніпропетровську, працював теслею у Російському театрі; в 1942 році разом із дружиною-єврейкою виїхав на проживання у Кіровоград, де 5.07.1942 став працювати перекладачем у фірмі “Цедельмаєр” на будівництві шосейних доріг – до грудня 1943-го; прийняв німецьке підданство фольксдойч, користувався пільгами, зокрема купував продукти у спецмагазинах, отримував зарплату наполовину вищу, був звільнений від податків та інших стягнень”). Засуджений 6.05.1944 особливою нарадою НКВС СРСР до 5 років ув’язнення у Чорногірському спецтаборі. Реабілітований 24.07.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. Справа на дружину, Жукову Олександру Сергіївну, яка також прийняла німецьке підданство “фольксдойч”, виділено в окреме провадження. (П – 12208)
Салій Аліса Антонівна
1924 р.н., м.Кіровоград, полька, освіта неповна середня, домогосподарка. Заарештована 20.02.1945 УНКДБ Кіровоградської області (із свідчень Салій: “В період німецької окупації я працювала в поліції паспортисткою з вересня 1941 року до 1942-го; переглядаючи паспорт Бутенко Сіми, я виявила виправлення національності з єврейської на українську і заявила начальнику паспортного відділу Бринкіну, що реєструвати паспорт не буду, оскільки в ньому нема резолюції, яка б дозволила мені таке вчинити, я мовила: “Мій батько у 1937 році був репресований, то ви хочете, щоб і мене репресували?” і паспорт Бутенко я не перереєструвала; невдовзі на вулиці я зустрілась із одним поліцейським, який попросив мене показати, де мешкає Сіма, що я й зробила – більше ні в чому моєї вини немає”). Засуджена 11.04.1945 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки та конфіскацією майна. Реабілітована 20.11.1992...
Сальмонович Августин Денисович
1888 р.н., с.Блубент Пружанського повіту Картуз-Березської волості Гродненської губернії (нині Брестська область, Білорусія), поляк, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді, бухгалтер машинобудівного заводу товариства КА Яскульський, секретар “Дому польського” в місті. Заарештований 23.05.1920 особливим відділом реввійськради 1-ої Кінної армії (контрреволюційна діяльність: “разом з головою “ДП” К.Яржембковським та органістом польського костелу Я.Келькевичем приховали на три дні в костелі польського шпигуна Шпакевського – фактично підісланого більшовиками з армії Будьонного секретного співробітника особливого відділу 45-ої дивізії Коляновського, видали йому підроблений документ польського біженця, зібрали йому грошей 2 тисячі рублів і вказали напрям руху на Польщу – піймались на провокації”; у 1919 році понад 400 біженців польської національності з Волині створили Єлисаветградське польське товариство, у 1920 році зверталися до радвлади з проханням допомогти виїхати на батьківщину).
Самбург Михайло Семенович
1879 р.н., с.Сергіївка Ізюмського повіту Харківської губернії, українець, освіта вища (Харківський медичний інститут, 1904), проживав у м.Новогеоргіївську (нині м.Світловодськ), лікар поліклініки. Заарештований 9.11.1937 Новогеоргіївським РВ НКВС (“батько дружини Попов Павло Іванович, голова Новогеоргіївської держдуми до революції, розстріляний у 1919 році червоними в Одесі; брат дружини Борис Попов, оперний співак, емігрував у Париж, до 1935 року листувався із Самбургом; член антирадянської повстансько-диверсійної організації” – див. Михайло Шуйський). Засуджений 30.11.1937 трійкою УНКВС Полтавської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Особливою нарадою НКВС СРСР 13.10.1943 “за високі виробничі показники і відмінну поведінку в побуті” термін покарання скорочено на 1 рік, 4.08.1945 з тим же формулюванням ув’язнення скорочено іще на 10 місяців. У 1957 році мешкав у м.Буськ Львівської області. Реабілітований 1.06.1957 Кіровоградським облсудом. (П – 3599)
Сапинська Антоніна Леонтіївна
1914 р.н., м.Кіровоград, українка, освіта неповна середня, слюсар-інструментальник за фахом, без певних занять. Заарештована 8.02.1944 управлінням НКДБ Кіровоградської області (“проживаючи на окупованій німцями території, пішла працювати прибиральницею й двірничкою в райуправу, розносила повістки населенню, яке відправляли в Німеччину, агітувала проти радвлади”; із показань свідків: “Віра Никоненко як єврейка і дружина червоноармійця з двома дітьми, 11-річною дочкою і 4-річним сином, була вивезена з іншими євреями на розстріл; довідавшись про це, Сапинська переконала німців, що Никоненко ніякого стосунку до єврейської нації не має, умовила громадянина Катавчука дати такі ж свідчення – Никоненко з дітьми була врятована”). Управлінням НКДБ Кіровоградської області 8.06.1944 справу припинено, з-під варти звільнена. (П – 8056)