Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 87 из 121
Ровінський Ілля (Ісаак) Львович
Роговик Іван Павлович
1899 р.н., с.Будки Смілянського району Черкаської області, українець, освіта середня (Черкаський вечірній робфак, 1932), проживав у с.Колодисте Ладижинського (нині Уманського) району Черкаської області, начальник планового відділу Рижівського цукрового комбінату. Заарештований 5.02.1945 управлінням НКДБ Кіровоградської області (“служив техніком-інтендантом 182-го запасного стрілецького полку, 7 жовтня 1941 року потрапив у німецький полон, через 10 днів був звільнений; під час війни проживав у м.Кіровограді, з липня 1942 по березень 1944-го працював на посаді головного бухгалтера цукротресту, вимагаючи від підлеглих активного виконання всіх розпоряджень окупаційної влади; весною 1943 року читав фашистські газети, коментуючи прочитане, висловлював наклепницькі вигадки на адресу радянського уряду”). Засуджений 29.03.1945 трибуналом військ Кіровоградського гарнізону до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Реабілітований 9.08.1989...
Романовський Михайло Іванович
1870 р.н., с.Чайчине Калінінської області (Росія), росіянин, освіта середня, проживав у м.Кіровограді, священик Скорбящинської церкви тихонівської орієнтації на Новомиколаївці. Арештовувався тричі: у 1923 році був засуджений до 6 місяців неволі (“мною був підписаний папірець про добровільний збір коштів серед населення на потреби церкви”), у 1927-ому – “за поширення прокламацій контрреволюційного змісту”; у 1931-ому році як “член контрреволюційної офіцерської організації”, засуджений до 3 років заслання у північний край. Вчетверте заарештований 2.12.1937 Кіровським міськвідділом НКВС (“разом з Михайлом Іващенком – див. Знам’янський район, книга друга – в період перепису населення закликав усіх записуватись віруючими, аби набрати достатньо голосів для відновлення церков; під час проповідей просив усіх молитись за репресованих радвладою архієпископа Кирила, протоієрея Михайла й Олександра, чим викликав гуртовий плач і ненависть до радянської влади з боку присутніх; поширював...
Россохін Костянтин Миколайович
1912 р.н., м.Кіровоград, росіянин, освіта вища (Харківський фізкультурний інститут, вища школа тренерів, 1939), виконувач обов’язків голови облкомітету у справах фізкультури і спорту. Заарештований 19.02.1944 УНКДБ Кіровоградської області (“під час німецької окупації у серпні-вересні 1941 року працював кореспондентом “Українського голосу”, збирав на підприємствах міста матеріал, вміщував окремі свої статті в газеті, входив до складу групи Організації українських націоналістів, зберігав націоналістичну літературу в себе на квартирі, разом з Сергієм Варгачовим читав її” – із обвинувального висновку; із свідчень Россохіна: “В редакцію я пішов з принуки, працював лиш у перші два місяці, спочатку завгоспом, а потім кореспондентом, збирав матеріали, але оскільки не володів українською мовою – з редакції був звільнений”). Засуджений 12.10.1944 трибуналом військ МВС Кіровоградської області до 15 років каторжних робіт з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна.
Ростовцев Микола Іванович
1882 р.н., м.Єфремов Тульської губернії (Росія), освіта початкова, проживав у м.Кіровограді, машиніст депо станції Кірово-Українське. Заарештований 2.02.1938 шляхово-транспортним відділом НКВС ст.Помічна (підозрювався у антирадянській агітації та зведенні наклепів на радянський уряд; із свідчень Ростовцева: “На грунті релігійних переконань я був налаштований проти радянського ладу, намагався довести оточенню, що релігія існує в усьому світі і лиш одна радвлада її не визнає; так, я залучав у релігійне середовище залізничників, коли за рішенням трудящих закривались церкви; так, я зводив наклепи на радянський уряд, бо радвлада на папері проголошувала свободу сумління, а насправді пригноблювала релігію; радвлада неспроможна забезпечити економічно трудящих, тому я вихваляв старий капіталістичний лад”). Прокуратурою Одеської залізниці 28.12.1938 справу припинено, з-під варти звільнений. (П – 6614)
Рубан Степан Васильович
Рубашевський Анатолій Юхимович
1927 р.н., м.Кіровоград, єврей, освіта неповна середня (один курс машинобудівного технікуму), член ВЛКСМ, з 1943 року на флоті, радист 57-ої роти зв’язку 7-го окремого авіатехнічного батальйону Військово-повітряних сил 5-го Військово-морського флоту, матрос. Заарештований 19.09.1947 відділом контррозвідки МДБ 5-го ВМФ (“антирадянська агітація: “Виборів у нас по суті нема й не буде, бо кандидатів висунули на зборах, а нам лиш треба опустити в урну бюлетень; вибори справедливі тоді, коли багато кандидатів, а в нас один”, “Агітація – свист, і чим свист сильніший, тим він дорожчий: візьміть бюджет країни 1945 року – на управління державою грошей планували в кілька разів більше, ніж для сільського господарства; людина тільки із школи вийшла, а їй забивають голову про соціалізм, демократію…”, “Наші колгоспи – та сама оброчна система сучасного кріпосного права: тільки тепер оброк беруть не з кожного окремо, а зігнали людей докупи, в колгоспи, бо так легше збирати різні податки”, “Революцію...