Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 104 из 121
Трубіна Ніна Павлівна
Трубнєв Іван Дем’янович
1883 р.н., с.Тарасівка Куп’янського повіту Харківської губернії, українець, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді, пенсіонер, сторож артілі “Хіміктруд”. Заарештований 3.07.1938 Кіровським міськвідділом НКВС (“у 1906-1910 роках служив у царському війську в Харбіні, після служби працював на залізниці, у 1914 році покликав родину до себе, а коли Росія продала Китайсько-східну залізницю, то змушений був повертатися додому” – із свідчень Трубнєва; із обвинувального висновку: “У 1935 році в Харбіні завербований агентом японської розвідки Микитою Єрмаковим і китайцем Ту Фа Лун, встановив контакти із резидентом японської розвідки Олександром Біловим, який виїжджав у Саратов; по приїзду в Кірове збирав дані про наявність військового аеродрому і військового гарнізону, про типи літаків та промислові підприємства у місті – передавав Білову, який у 1937 році двічі приїжджав у Кірове”). Засуджений 29.09.1938 трійкою УНКВС Миколаївської області до розстрілу, вирок виконано 5.10.1938.
Турковська Ганна Нилівна
1897 р.н., смт Окниця Окницького району (Молдавія), росіянка, освіта вища, проживала у м.Кіровограді, викладач курсів майстрів заводу “Червона зірка”. Заарештована 28.07.1937 Кіровським МВ НКВС (“разом із своїм чоловіком Павлом Турковським, Лідією Тумковською і Марією Хондаковою була учасницею підпільної терористичної групи, сформованої колишнім мешканцем Кіровограда Дмитром Пепескулом, висланим на північ у 1935 році за контрреволюційну діяльність, організація мала зв’язок із закордонною білогвардійською організацією Національно-трудовий союз нового покоління, НТСНП, в Югославії, у виконавчих структурах якої скарбником була дочка Пепескула Марія”). Засуджена 10.09.1937 трійкою УНКВС Одеської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Кіровоградською облпрокуратурою 20.04.1939 справу припинено. Реабілітована 28.09.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 12360, 2349)
Тюпа Григорій Романович
1911 р.н., м.Кіровоград, українець, письменний – 2 класи, військовослужбовець з 26.06.1941, проживав у м.Полярному Мурманської області (Росія), кок ТЩ-38 Північного флоту. У 1934 році за хуліганство був засуджений до 1 року неволі, відсидів 2 місяці. Вдруге заарештований 19.03.1942 особливим відділом НКВС ОВРу Північного флоту (“серед особового складу корабля вів антирадянську націоналістичну агітацію: “На Україні у колгоспників погане життя, у них нема нічого, вони голодні; уряд хороших людей посадив, а лишились ті, хто не хоче працювати”, “Україну німцям здали самі українці, бо їм не подобається колгоспний лад і радянська влада, а так би німцям Україну ніколи не завоювати”, “Євреї люди такі, що аби лиш Іван на них працював – через те німці їх ненавидять і б’ють; я хотів би, щоб німці дійшли до Мурманська і викорчували всіх євреїв, а то вони позаймали високі посади і командують нами”, “Коли вступали наші війська в Західну Білорусію у 1939 році, то в їхніх магазинах було всього...
Удовиченко-Одудова Лідія Єфремівна
1917 р.н., м.Кіровоград, українка, освіта неповна середня, член ВЛКСМ у 1932-39 роках, токар за фахом, без певних занять. Заарештована 4.03.1944 особливим відділом контррозвідки “Смерш” 7-ої гвардійської армії (“в 1942 році була мобілізована німцями на дорожно-будівельні роботи; з жовтня 1943-го стала працювати в німецькій військовій частині – спочатку на кухні, а потім прибиральницею в лікарні; співмешкала з добровольцем німецької армії, козаком карального загону Свірякіним; в розмові з сусідами висловлювала ворожі настрої стосовно частин Червоної армії, які наступали” – із обвинувального вироку; із свідчень Удовиченко-Одудової: “У квітні 1943 року поліцаї забрали мене з квартири й повели на біржу праці, потім у табір, звідки відправляли на роботи в Німеччину; в таборі я просиділа 4 дні, а тоді за сприяння козака Свірякіна Олександра Георгійовича з табору випустили; в травні 1943 року цей козак запропонував жити з ним, я погодилась: він служив при штабі війська Донського як охоронець...
Уманський Лев Мойсейович
1912 р.н., м.Кіровоград, єврей, освіта 5 класів трудової школи й однорічна профшкола, член ВЛКСМ, в Червоній армії з 25.06.1941, командир взводу 41-го стрілецького батальйону зв’язку, молодший лейтенант. Заарештований 9.02.1942 особливим відділом НКВС 10-ої запасної стрілецької бригади Південно-Західного фронту (“серед військовиків провадить поразницьку агітацію, зводить наклепи на командирів Червоної армії, сіє міжнаціональну ворожнечу: при обороні Харкова у вересні 1941 року казав: “Всі радянські укріплення – казна-що, дарма лиш людей вимотують, адже німецька армія і її техніка настільки сильні, що ці рахітичні укріплення вони зітруть з лиця землі”, “Зброї у нас нема ніякої, хіба гвинтівки старого зразку й один кулемет на всю роту”; доводив, що “росіяни й українці не люблять євреїв, що від росіян тільки й чекаєш, що кулю в спину”; коли змушував рядових збирати розкидані з літаків німецькі листівки, то казав: “Бачиш, німець знає на кого ставити: росіянин-баран – це давній єврейський...