УМАНСЬКИЙ ЛЕВ МОЙСЕЙОВИЧ

1912 р.н., м.Кіровоград, єврей, освіта 5 класів трудової школи й однорічна профшкола, член ВЛКСМ, в Червоній армії з 25.06.1941, командир взводу 41-го стрілецького батальйону зв’язку, молодший лейтенант. Заарештований 9.02.1942 особливим відділом НКВС 10-ої запасної стрілецької бригади Південно-Західного фронту (“серед військовиків провадить поразницьку агітацію, зводить наклепи на командирів Червоної армії, сіє міжнаціональну ворожнечу: при обороні Харкова у вересні 1941 року казав: “Всі радянські укріплення – казна-що, дарма лиш людей вимотують, адже німецька армія і її техніка настільки сильні, що ці рахітичні укріплення вони зітруть з лиця землі”, “Зброї у нас нема ніякої, хіба гвинтівки старого зразку й один кулемет на всю роту”; доводив, що “росіяни й українці не люблять євреїв, що від росіян тільки й чекаєш, що кулю в спину”; коли змушував рядових збирати розкидані з літаків німецькі листівки, то казав: “Бачиш, німець знає на кого ставити: росіянин-баран – це давній єврейський погромник із великим стажем”; коментував міжнародні події: “Авантюра у Фінляндії, за яку ми заплатили не одним десятком тисяч убитих; а ця комедія з приєднанням Литви, Латвії й Естонії – не що інше як примусове приєднання до Радянського Союзу, а тепер ці держави окуповані німцями й відійшли від нас, а нам ганьба на весь світ”; солдата-будівельника дзоту називав “філантропом у порваних штанах”). Засуджений 16.02.1942 військовим трибуналом ЗСБ до найвищої міри покарання – розстрілу. Верховним судом СРСР 3.03.1942 розстріл замінено на 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Реабілітований 20.06.1990 Верховним судом СРСР. (П – 11918)