Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 59 из 121
Легенький Оникій Васильович
Лейтман Ісаак Михайлович
Лелеко-Коновалова Ганна Сидорівна
1903 р.н., с.Федірки, українка, освіта початкова, за фахом шофер, безробітна. У 1931 році розкуркулена і вислана на північ. Заарештована 9.09.1944 Новогеоргіївським РВ НКДБ (“в період німецької окупації повернулась у село і разом з братом Іваном зайняли хату, відібрану під час розкуркулення; зводила наклепи на радянський уряд і Червону армію, зокрема казала, що Червона армія більше не повернеться, бо німці її розбили”). Засуджена 26.12.1944 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 15 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Звільнена із Ангарського виправно-трудового табору 27.06.1955 за ухвалою Іркутського облсуду від 30.01.1955. Реабілітована 14.12.1989 Верховним судом УРСР. Мати у 1931 році разом із синами Іваном і Федором розкуркулені “за невиконання твердого завдання”; брат Іван в роки німецької окупації працював старостою сільуправи – засуджений до розстрілу; брат Федір засуджений. (П – 11078)
Лен Армін Ісакович
1886 р.н., с.Канцерівка Хортицької волості Катеринославської губернії (нині Запорізького району Запорізької області), німець, освіта вища технічна, проживав у м.Москва, ст.Вишняки (Росія), начальник управління капітального будівництва Союзсільмашу. Заарештований 23.10.1930 ОДПУ (“на заводі “Червона зірка” м.Зінов’євська протягом років існувала група інженерів, які, керовані головним інженером Леном, поставили завдання: бути готовим на випадок здійснення концесії чи інтервенції”, “шкідницькі акти принесли заводу колосальні збитки, зірвали виробничі програми, затримали посівну кампанію й омертвили основний капітал”, “Лен зривав капбудівництво на заводі, зумисне неправильно конструював сільгоспмашини, затримував рух раціоналізаторства”). Трійкою при колегії ДПУ УРСР 2.08.1931 справу припинено, з-під варти звільнений. Реабілітований 27.07.1990 Кіровоградською облпрокуратурою. (1751 – П)
Лигун-Дигунов Анатолій Юхимович
1917 р.н., м.Кіровоград, єврей, освіта неповна середня, проживав у Москві до 1941 року, рядовий 20-го гвардійського механізованого полку. Заарештований 11.06.1946 відділом контррозвідки “Смерш” 8-ої гвардійської механізованої дивізії (“у липні 1941 року поблизу міста Ярцево на Смоленщині, Росія, здався в полон німцям; у травні 1942-го старшим лейтенантом гестапо Краузе був завербований у контррозвідувальний орган для виявлення осіб, налаштованих проти фашистів, дав підписку; у 1943 році з Білорусії виїхав у Німеччину, де вступив до антирадянської організації “Вінста”, в якій до звільнення союзними військами працював артистом балету; у січні 1946-го зарахований у 20-ий гвардійський механізований полк, в якому серед військовиків провадив антирадянську агітацію, вихваляв життя в Німеччині, гудив радянський соціалістичний лад”; “власне прізвище Лигун змінив на Дигунов під час перебування в німецькому полоні, видаючи себе за вірменина”). Засуджений 11.10.1946 військовим трибуналом 1-ої...
Лизько Клим Васильович
1880 р.н., с.Гаврилівка Великобубнівського району (нині Роменського) Полтавської (нині Сумської) області, українець, освіта монастирська, проживав у м.Кіровограді, з 1906 по 1923 рік (до закриття) був монахом Києво-Видубицького монастиря, у 1925-1931 роках служив священиком у селі Високі Байраки Кіровоградського району. У 1923 році перебував під слідством “за приховування церковних цінностей”; у 1931 році притягувався до відповідальності за контрреволюційну діяльність Втретє заарештований 8.12.1932 Одеським облвідділом ДПУ (“після вислання істинно-православних віруючих із Зінов’євська перебрав на себе керівництво групою; провадив на квартирі нелегальні молитви та інші релігійні треби”). Засуджений 3.05.1933 особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР до 3 років заслання у Казахстан. Реабілітований 15.03.1994 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 7655)
Липянський Наум Григорович
1895 р.н., м.Кіровоград, єврей, освіта початкова, член ВКП(б) з 1921 року (виключений 22.07.1937 за порушення статуту партії), робітник Куйбишевського млинного комбінату №12 Амурської області (Росія). У 1932 році за “недбале ставлення до своїх обов’язків” був засуджений до 3 місяців примусової праці. Заарештований 20.10.1937 Кіровським міськвідділом НКВС (“займався дворушництвом у партії: двічі подавав заяви про свій вихід, зводив наклепи на керівників партії, у 1928-29 роках підтримував тісні зв’язки з троцькістами Червоним і Диковським, поширював серед робітників троцькістську літературу”, “у 1921-33 роках був інформатором органів ЧК-ДПУ”). Засуджений 5.02.1938 особливою нарадою НКВС СРСР до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Помер 14.12.1943 у таборі м.Воркути (Комі АРСР). Реабілітований 21.06.1972 Кіровоградським облсудом. (П – 8263)
Лисаков Олексій Микитович
1889 р.н., с.Червона Гребля Чечельницького району Вінницької області, українець, освіта середня спеціальна (6 класів реального училища, 1910, та Одеське військове училище, 1913), проживав у м.Кіровограді, бухгалтер електростанції. Заарештований 15.11.1937 Кіровським МВ НКВС (“у жовтні 1915 року штабс-капітан російської армії потрапив у австрійський полон, де перебував до 1919 року, коли у серпні був мобілізований у денікінську армію, де служив до лютого 1920-го, згодом два роки служив у Червоній армії”, “постановою комісії по чистці апарату пошти, телеграфу та радіо від 29.04.1930 Лисаков вичищений по другій категорії з забороною назавжди обіймати посади в органах зв’язку, ощадкаси та наркомфіну як колишньому військовику денікінських офіцерських загонів”, “займався шкідництвом, обраховуючи робітників, чим викликав невдоволення останніх”). Засуджений 21.11.1937 трійкою УНКВС Миколаївської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 21.04.1989...
Лисенко Тимофій Іванович
1914 р.н., с.Кирияківка Градизького (нині Глобинського) району Полтавської області, українець, освіта середня педагогічна, член ВЛКСМ із 1931 року, проживав у Новогеоргіївському районі, військовослужбовець з 1939 року, червоноармієць 5-ої батареї 169-ого гвардійського гаубично-артилерійського полку 1-ої гвардійської артилерійської дивізії резерву головного командування. Заарештований 12.07.1943 контррозвідкою “Смерш” 1-го гвардійського АДРГК (“у квітні-липні 1943 року серед бійців підрозділу вів антирадянську агітацію, висловлював невдоволення службою, виявляв націоналістичні настрої: “Тепер Україна – самостійна держава, яка створилась при допомозі німецької влади”, “Більшість червоноармійців, уродженців України, при відступі у 1941-42 роках залишались удома і не стали відступати разом з Червоною армією”, “Українці не дуже хочуть воювати на боці Червоної армії, бо серед них багато невдоволених: у 1933 році на Україні був сильний голод – скільки тоді померло людей! то хіба в держави не...