Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 49 из 121
Комашко Володимир Емільович
1894 р.н., м.Кіровоград, українець (за іншими даними німець), освіта вища (Тбіліський інженерно-меліоративний інститут), член ВКП(б) з 1920 року, проживав у м.Тифліс (нині Тбілісі, Грузія), старший інженер-інспектор тресту Грузхарчобуд. Заарештований 13.12.1935 першим відділом управління НКВС Грузинської РСР (“незаконно народжений син колишнього власника чавуно-ливарного заводу німця Бургарда Еміля Ебергардовича, у 1907 році разом з матір’ю, українкою, артисткою, яка вийшла заміж за Попова, переїхали у Новочеркаськ, де закінчив гімназію, був призваний до царської армії, у 1915 році потрапив у австрійський полон, у 1918-ому вернувся в Новочеркаськ, працював у міській управі, у 1920-28 був на політроботі в Червоній армії; на заняттях гуртка з вивчення історії партії при обговоренні питання про впорядкування та обладнання червоної кімнати запитав, чи не Троцькому належить лозунг “Пролетарі – на коня!”, хоча знав, що червона кіннота була створена партією Леніна-Сталіна наперекір Троцькому...
Кондратьєв Максим Борисович
1888 р.н., м.Новогеоргіївськ (нині м.Світловодськ), росіянин, освіта вища, вчитель Закаміненської неповної школи. Заарештований 26.02.1938 Новогеоргіївським РВ НКВС (“підпоручник царської армії, листувався з молодшим братом Георгієм, прапорщиком царської і петлюрівської армій, який емігрував з петлюрівцями у Польщу і помер у 1928 році; завербований польською розвідкою у 1927 році членом “Польської організації військової – ПОВ” Іваном Порохницьким, сам завербував ряд агентів для шпигунсько-диверсійної діяльності: Тихона Корнієнка, Наума Сіромаху, Софрона Волошенюка, Василя Телятника – члени організації мали підпалювати зсипні пункти хліба, знищувати тяглову силу в колгоспах, вести антирадянську агітацію серед населення, а з початком війни практично допомагати польській армії захопити територію України”). Засуджений 8.10.1938 трійкою УНКВС Полтавської області до розстрілу, вирок виконано 13.10.1938. Реабілітований 8.03.1957 трибуналом Київського військового округу. (П – 3621)
Коновалова Галина Іванівна
1911 р.н., с.Мала Андрусівка, українка, освіта середня, проживала у м.Новогеоргіївськ (нині м.Світловодськ), начальник санстанції. Заарештована 9.12.1943 Новогеоргіївським РВ НКДБ (“в роки німецької окупації працювала завідувачем санітарної епідемстанції; 14 грудня 1941 року за наказом шефа району Микити Шевченка брала участь в установчих зборах української “Просвіти”, що проходили в райуправі, на яких затвердили статут організації й обговорювали плани діяльності; читала листівки ОУН, які восени 1943 року розповсюджувались у місті з приблизним текстом: “Брати й сестри! нас оточують два вороги – німці й кровожерні комуністи; треба організовуватись і боротись за свою національну незалежність”; Новогеоргіївським РВ НКДБ 30.12.1943 справу припинено, з-під варти звільнена (“завербована як агент НКДБ під псевдонімом “Соколова”, у кінці 1944 року з мережі сексотів, таємних співробітників, виключена у зв’язку з хворобою”). (П – 2540)
Кононенко Михайло Матвійович
Конфедерат Іван Никифорович
Конфедерат Михайло Никифорович
1906 р.н., c.Стара Балашівка (нині у складі м.Кіровограда), українець, освіта середня, член ВКП(б) із 1929 року, студент ІV курсу будівельного технікуму. Заарештований 27.01.1935 Кіровським МВ НКВС (“разом з Петром Дерев’янком – див. книга друга, Знам’янський район – у середовищі студентів будівельного технікуму провадили різні антирадянські розмови в дусі контрреволюційного троцькізму, дискредитовували заходи партії й уряду”). Засуджений 9.08.1935 особливою нарадою НКВС СРСР до 3 років, а 7.07.1938 до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Відбував покарання в Ухтпечлагу, звільнений з-під варти 14.02.1939. Реабілітований 29.04.1962 Кіровоградським облсудом. Батько Конфедерат Никифор Петрович у 1938 році засуджений за “антирадянську діяльність” до розстрілу – помер під час слідства; брат Іван серед інших 35 осіб у 1933 році за “належність до контрреволюційної шкідницької організації” засуджений до розстрілу. (П – 5600)
Конько Іван Денисович
1890 р.н., с.Табурище (приєднане до м.Світловодськ), українець, освіта 3 класи, бондар за фахом, тесля колгоспу “8-ий з’їзд Рад”. У 1932 році розкуркулений, у 1935-ому за “невиконання хлібоздачі державі” був засуджений до 1 року неволі. Вдруге заарештований 20.04.1948 Новогеоргіївським РВ МДБ (“у 1943 році брав участь у з’їзді сектантів, який скликали в Олександрії німецькі загарбники, виступав там з антирадянською промовою, був вибраний у керівні органи єпархії, серед населення провадив антирадянську агітацію, вихваляв німецько-фашистську владу; тепер говорить, що прийдуть американці й наведуть лад, вербує колгоспників у секту”). Засуджений 25.06.1948 Кіровоградським облсудом до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітований 6.12.1988 Верховним судом УРСР. (П – 8486)