Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 44 из 121
Керстич Єлизавета Михайлівна
1879 р.н., м.Сімферополь, росіянка, освіта вища (Київський інститут благородних панянок, 1898), проживала у м.Кіровограді, пенсіонерка, викладач іноземних мов. Заарештована 25.01.1941 УНКВС Кіровоградської області (“веде антирадянську агітацію серед населення, зумисне викривлює учення Маркса-Енгельса, Леніна і Сталіна про побудову комуністичного суспільства, пише вірші контрреволюційного змісту, в яких б’є по чуттях єврейського народу, який нібито став політично безправним в СРСР, пише анонімні листи в редакції газет, відстоюючи існування Ісуса Христа та його вчення”). Засуджена 10.03.1941 Кіровоградським облсудом до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Реабілітована 16.06.1989 Верховним судом УРСР. Батько, генерал-майор царської армії Бутович Михайло Панкратович, і дядько Петро Панкратович розстріляні органами ЧК у 1919 році. (П – 10243)
Кеслер Василь Васильович
1894 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта вища (філологічний факультет Київського університету, 1919; Київський інститут імені Драгоманова, 1922), викладач будівельного технікуму і технікуму захисту рослин. Заарештований 28.02.1933 Одеським облвідділом ДПУ (підозрювався як “учасник української контрреволюційної організації, яка ставить своєю метою повалення радянської влади”; із свідчень Кеслера: “На третьому курсі я потрапив під вплив деяких студентів-українців, правдивіше – студенток; революція уявлялась мені в ідеалістичній концепції; з самого початку я бачив у національній революції немасовість її, хуторянство, куркульство; у 1917-18 роках був у Зінов’ївську, тримав зв’язок з так званими “українцями”: мене вражали своїм голим шовінізмом українські есери і виходило, що я прихилився до есдеків; від українських націоналістичних інтересів я відійшов, зрозумівши їхню хуторянсько-куркульську суть; у 1923 році через брак квартири я переїхав до Зінов’ївська, де працюю по різних школах...
Кияшко Микола Васильович
1901 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта вища технічна, завідувач відділу раціоналізації заводу “Червона зірка”. Заарештований 14.02.1931 Зінов’євським міськвідділом ДПУ (“на заводі “Червона зірка” протягом років існувала група інженерів, які, керовані головним інженером Леном, поставили завдання: бути готовим на випадок здійснення концесії чи інтервенції”, “шкідницькі акти принесли заводу колосальні збитки, зірвали виробничі програми, затримали посівну кампанію й омертвили основний капітал”). Трійкою при колегії ДПУ УРСР 2.08.1931 справу припинено, з-під варти звільнений. Вдруге, працюючи інженером механічного цеху заводу “Червона зірка”, заарештований 18.08.1937 Кіровським МВ НКВС (“учасник контрреволюційної шкідницької організації”). Засуджений 8.12.1937 Верховним судом СРСР до розстрілу, вирок виконано 9.12.1937. Реабілітований 21.01.1958 Верховним судом СРСР. Репресований також брат Михайло, колишній білогвардійський офіцер. (П – 1751, 4015)