Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 5

Записей на странице:
Всего записей: 2'406, страница 48 из 121
Козенко Григорій Дмитрович
1898 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта початкова, член ВКП(б) у 1928-33 роках (виключений “за правий опортунізм-лжеударництво”), за фахом метранпаж, інкасатор шахти “Бурвугілля”. Заарештований 15.08.1936 Кіровським МВ НКВС (“у 1927-28 роках, працюючи метранпажем Зінов’євської друкарні, входив до складу троцькістського угруповання, мав тісні стосунки з троцькістами Василем Шумським, Борисом Вельтером, Леонідом Лемельманом, Шварцманом і Зусмановичем, отримував від них літературу, читав її робітникам; у 1934-ому схвалював злодійське вбивство С.М.Кірова”). Засуджений 9.03.1937 особливою нарадою при НКВС СРСР до 5 років тюремного ув’язнення. Вдруге, маючи середню освіту, проживаючи у селищі Сусуман і працюючи кухарем їдальні Західного гірничо-промислового управління “Дальбуду” МВС, заарештований 30.01.1950 управлінням МДБ на Далекій Півночі (троцькістська діяльність). Засуджений 7.06.1950 особливою нарадою МДБ СРСР до заслання на спецпоселення в район Колими. У 1954 році звільнений. У...
Козенко Євгенія Яківна
1920 р.н., м.Кіровоград, українка, освіта неповна середня, няня дитячих ясел №7. Заарештована 15.07.1945 УНКДБ Кіровоградської області (“у грудні 1942 працювала телефоністкою комутатора при гебітскомісаріаті, з березня 1943-го – прибиральницею у штабі однієї німецької частини, потім переведена на роботу продавщиці магазину німецької фірми “Бромберг”; у серпні 1942 року була завербована німцями як таємний агент контррозвідки”). Засуджена 30.11.1945 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 15 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Трибуналом військ НКВС Українського округу 22.02.1946 міру покарання зменшено до 10 років неволі з позбавленням громадянських прав на 5 років. Звільнена з-під варти у 1953 році. Трибуналом Київського військового округу 23.09.1955 справу припинено. (П – 2614)
Козицький Іван Гнатович
1880 р.н., с.Бронниця Могилів-Подільського району Вінницької області, поляк, освіта вища, проживав у м.Кіровограді, інженер-конструктор заводу “Червона зірка”. Заарештований 13.05.1933 Одеським облвідділом ДПУ (“член антирадянської організації, шкідництво”, із пояснень Козицького: “Свідчення, які я дав уперше слідчому Харліпу, а потім іншому слідчому Залкінду – про наявність на заводі контрреволюційної організації і моєї до неї належності, про шкідницький характер моєї роботи, – неправильні свідчення, я дав їх під тиском допиту; на допитах мене тримали від ранку до ранку, але навіть опертися на стіл мені не дозволяли, залякуючи; слідчий Харліп редагував мої показання по-своєму”). Одеським ОВ ДПУ 9.04.1934 справу закрито, з-під варти звільнений. Вдруге заарештований 23.07.1937 Кіровським міськвідділом НКВС (“потомственний дворянин, член контрреволюційної організації: перебував у шпигунському зв’язку з іноземними спеціалістами, яким передав ряд державних секретів оборонного значення”).
Козлітін Володимир Матвійович
1906 р.н., с.Лелеківка (нині у складі міста), українець, освіта середня спеціальна (Одеський морський технікум, 1930), член ВКП(б) у 1932-36 роках, проживав у м.Кіровограді, інспектор відділу кадрів паровозної служби Одеської залізниці. Заарештований 7.09.1936 транспортним відділом управління Держбезпеки УНКВС Одеської області (“антирадянська діяльність: розповсюджував серед робітників контрреволюційну теорію з питань індустріалізації в СРСР; при обговоренні присуду Верховного суду по справі троцькістів-зінов’євців захищав їх; при обшуку у Козлітіна були знайдені книги Троцького і Зінов’єва: “Я зберігав їх, бо хотів пізнати лівий ухил”). Засуджений 24.04.1937 лінійним судом Одеської залізниці до 3 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 1 рік. Реабілітований 23.07.1958 Верховним судом СРСР. (П – 7340)
Колдейський Станіслав Людвігович
1900 р.н., м.Радом Люблінського воєводства (Польща), поляк, освіта 3 класи, без певного місця проживання та місця роботи, скляр. Заарештований 28.06.1940 управлінням НКВС Кіровоградської області (“у 1939 році працював склодувом на заводі “Герич”, з початком німецької війни прибув у м.Брест, де записався на роботи в Донбас, разом із біженцями прибув на ст.Кірово-Українську, звідки його направили для робіт у Єлизаветградківський район, але оскільки його зарплата не влаштовувала, то він виїхав у Кіровоград, де з 9.03.1940 по 2.04.1940 перебував без певного місця проживання й занять, із квітня по червень працював на шахті “Піонер”, згодом не мав роботи – звинувачувався в тому, що мав намір повернутись до рідних, які проживали на території Польщі, окупованій німецькими військами”). Засуджений 11.10.1940 особливою нарадою НКВС СРСР до 3 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 30.06.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 12135)
Колесник Степан Захарович
1901 р.н., с.Шевченкове Новоустинівської сільради, українець, освіта початкова, проживав у селищі Шевченко при ст.Долинська, кочегар депо залізничної станції. У 1929 році за образу уповноваженого райпарткому отримав 3 місяці примусової праці; 1931-ому розкуркулений, позбавлений виборчих прав. Заарештований 17.03.1933 шляхово-транспортним відділом ст.Знам’янка (“в роки громадянської війни був у повстанському загоні Іванова; у 1932-ому пішов працювати на залізницю кочегаром, вів антирадянську агітацію: “На селах розкуркулюють, забирають хліб, відправляють його за кордон, а робітники й селяни голодують”; із шкідницькою метою допустив протікання димогарних труб на конкурсному паровозі”). Засуджений 4.04.1933 особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР до заслання у півічний край на 3 роки. Реабілітований 3.11.1993 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 7675)
Колісниченко Григорій Миколайович
1907 р.н., с.Воронцовка Воронезької області, українець, освіта неповна середня, кандидат у члени ВКП(б) у 1932 році (виключений за “невитриманість і недисциплінованість”), проживав у м.Кіровограді, інструктор з ліквідації неписьменності Одеської залізниці. Заарештований 25.08.1936 шляхово-транспортним відділом УДБ НКВС ст.Кірово-Українська (“поширював вигадки про прийдешній переворот в СРСР, критикував заходи партії й уряду, а також вождів, особливо вождя народу тов.Сталіна: “Стахановський рух видумали для того, щоб краще можна було експлуатувати робітничий клас”, “Стосовно статті Конституції про свободу слова і друку – сущий обман: скажи бодай щось проти радянської влади – тебе одразу заарештують”). Засуджений 12.10.1936 лінійним судом Одеської залізниці до 3 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 2 роки. Реабілітований 21.04.1992 Генпрокуратурою України. (П – 13222)
Коломієць Іван Павлович
1916 р.н., с.Колодисте Ладиженського району Київської (нині Уманського Черкаської) області, українець, освіта середня, проживав у м.Кіровограді, головний бухгалтер будівельного технікуму. Заарештований 22.01.1957 управлінням КДБ Кіровоградської області (“у липні 1941 року був полонений і перебував у Румунії до травня 1945 року, підтримував зв’язки з румунською комуністичною організацією м.Турда; у лютому 1955 року написав анонімний документ антирадянського змісту, в якому зводив наклеп на радянський уряд і радянську дійсність, 27.02.1955 опустив цей документ у виборчу урну на виборах у республіканські та місцеві ради депутатів трудящих, на бюлетені написав: “Вибори вважаю незаконними”; у березні 1955-го написав анонімного листа в редакцію журналу “Перець”, де зводив наклепи на Хрущова; у 1956 році після ХХ з’їзду КПРС написав замітку з наклепом на одного з керівників партії, лишив її вдома; протягом 1954-56 років систематично слухав антирадянські передачі зарубіжних радіостанцій і...