Сохранено 2640535 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 3

Записей на странице:
Всего записей: 3'649, страница 72 из 183
Коноваленко Лукія Петрівна
1898 р.н., с.Кам’янече, українка, неписьменна, проживала у с.Бельведери (нова назва с.Синюха) Новоархангельського району, робітниця Перегонівського бурякорадгоспу. Заарештована 10.05.1936 Підвисоцьким РВ НКВС (виступи проти стаханівського руху: “Стаханова як такого немає, це все видумка партійців, щоб ми краще спину на них гнули”, “9.05.1936 на зборах бурякової ланки у полі, коли зайшла мова про врожай понад 500 центнерів з гектара, який збирає Марія Демченко, Лукія сказала: “От дала, видно, Сталіну, та й тепер у великій пошані”; на суді з приводу сказаного дуже каялась: “Визнаю себе винною, що висловила стосовно товариша Сталіна і Марії Демченко наклеп. Я не думала цього говорити, але в мене вирвалось слово”). Засуджена 23.06.1936 Київським облсудом до 3 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 2 роки. Реабілітована 17.07.1991 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 6836)
Коноваленко Сава Антонович
1915 р.н., с.Димине-Михайлівка, українець, освіта середня, член ВКП(б) з 1941 року, перед війною працював секретарем Маловисківського райкому комсомолу і секретарем Хотинського міськкому ВЛКСМ (Чернівецька область). Заарештований 28.06.1944 відділенням контррозвідки “Смерш” 18-ої армії 1-го Українського фронту (“при наступі німців на Буковину забрав сім’ю і евакуювався до Дніпра, де не зміг перебратись на лівий берег, вернувся в П’ятоіванівку, на п’ятий день окупації був заарештований німцями, відправлений у Кіровоградську тюрму, через тиждень при сприянні голови Великовисківської райуправи Корнєєва, колишнього завідувача районного відділу освіти, визволений, працював у громадському дворі на різних роботах; у листопаді 1943-го пішов у ліс до партизанів, у січні 1944-го потрапив у полон до німців, які забрали його з собою у Львів; разом з Василем Босовським працював у воєнізованій фірмі по будівництву оборонних споруд; 22.05.1944 дав згоду бути агентом німецької розвідки і направлений...
Константинов Павло Никифорович
1927 р.н., с.Каніж, українець, освіта 5 класів, молодший сержант військової частини 26489. Заарештований 3.12.1949 відділом контррозвідки МДБ військової частини 31639 (антирадянська агітація: “від імені колгоспників висловлював невдоволення умовами життя: “Працюють багато, а за свою працю нічого не отримують, за німецької влади скільки ти намолотив – стільки й отримуй”; стосовно свята Першого травня: “Уряд не турбується життям солдат: ось сьогодні сидиш весь день, нікуди вийти – хіба це свято?”, ”У цю війну багато людей загинуло, і йшли вони на смерть не свідомо, а тому, що їх примушували воювати”, “За кордоном люди живуть краще, ніж у нас”). Засуджений 17.01.1950 трибуналом військової частини 45301 до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та медалі “30 років радянській армії і флоту”. З-під варти звільнений 22.04.1954, проживав у м.Краматорську Донецької області. Реабілітований 10.05.1990 Верховним судом СРСР. (П – 12470)
Конюхов Олександр Андрійович
1920 р.н., м.Тула (Росія), росіянин, освіта початкова, проживав у м.Мала Виска, учень школи комуністичної молоді. Заарештований 7.12.1934 Великовисківським РВ НКВС (підозрювався у співучасті у вбивстві директора школи комуністичної молоді: “19.11.1934 по дорозі із Великої Виски пострілом із револьвера був тяжко поранений, а вночі на 23.11 помер директор ШКМ, комсомолець Петро Байда. Вбивство було здійснене 12-річним Анатолієм Косаренком, його спробувала затримати в степу міліція, але він покінчив життя самогубством із револьвера. Син директора винзаводу Конюхов, однокласник Косаренка, виключений у 1933 році зі школи Байдою як невиправний учень, підозрювався разом із вагарем спиртзаводу І.С.Кавуном у підбурюванні Косаренка до вбивства” – підозри не підтвердились). Управлінням НКВС Одеської області 20.12.1935 справу направлено у військову прокуратуру 5-го стрілецького корпусу для припинення. (2814 – П)
Коптєв Борис Семенович
1926 р.н., с.Бирзулове, українець, освіта середня медична, проживав у м.Кіровограді, військовослужбовець 35-ої навчальної стрілецької дивізії. Заарештований 19.08.1944 відділом контррозвідки “Смерш” 25-го навчального стрілецького полку (“разом із червоноармійцями Георгієм Челіновим та Анатолієм Левченком – див.Кіровоград – систематично серед військовослужбовців провадили антирадянську агітацію профашистського характеру, вихваляли німецьку армію, зводили наклепи на армію Червону, висловлювали терористичні наміри стосовно молодших командирів, відмовлялись від приймання їжі”, “Коптев під час німецької окупації працював рахівником у підсобному господарстві міської управи, навчався в організованій німецькою влладою фельдшерсько-акушерській школі”; витримки висловлювань Коптева із свідчень військослужбовців: 30.07.1944 – “При німцях я жив у Кіровограді, працював на молочній фабриці рахівником. Жив у кілька разів краще, ніж при росіянах. Гуляли з німецькими солдатами й офіцерами – народ вони...