Коптєв Борис Семенович

1926 р.н., с.Бирзулове, українець, освіта середня медична, проживав у м.Кіровограді, військовослужбовець 35-ої навчальної стрілецької дивізії. Заарештований 19.08.1944 відділом контррозвідки “Смерш” 25-го навчального стрілецького полку (“разом із червоноармійцями Георгієм Челіновим та Анатолієм Левченком – див.Кіровоград – систематично серед військовослужбовців провадили антирадянську агітацію профашистського характеру, вихваляли німецьку армію, зводили наклепи на армію Червону, висловлювали терористичні наміри стосовно молодших командирів, відмовлялись від приймання їжі”, “Коптев під час німецької окупації працював рахівником у підсобному господарстві міської управи, навчався в організованій німецькою влладою фельдшерсько-акушерській школі”; витримки висловлювань Коптева із свідчень військослужбовців: 30.07.1944 – “При німцях я жив у Кіровограді, працював на молочній фабриці рахівником. Жив у кілька разів краще, ніж при росіянах. Гуляли з німецькими солдатами й офіцерами – народ вони дуже добрий, з мирним населенням поводяться чемно. В німецькій армії куди краще, ніж у російській. Німецький солдат має все: від дрібниць до цінних речей. Різне взуття: тапки, черевики, чоботи; три пари обмундирування: робоче, повсякденне й парадне. Хіба німці так одягаються, як росіяни? Там солдат має кілька штук ковдр. Білизну носить завжди першої категорії. І їдять вони все, що хочеш: суп наполовину з м’ясом, щодня ковбаса, консерви, цукор, отримують вони першого сорту цигарки, сигари, вино. З мирним населенням поводяться добре, і якщо хто їм щось вчинить, то дають різок і все. Ніяких розстрілів мирного населення німці не проводять”; 17.07.1944 – “Німці такою мамалигою народ не годували і так не знущались, як тепер над нами знущаються в Червоній армії”; 22.07.1944 – “Офіцер німецької армії не тільки отримує відпустку, він кожні 6 місяців посилає додому посилку”; 30.07.1944 – “на полі підсобного армійського господарства, підтримуючи терористичні висловлювання Левченка стосовно політпрацівників, заявив: “Правильно, інакше з ними ніяк не можна чинити, це не німці. Німці співчували народу і так не знущались над ним”). Засуджений 27.09.1944 військовим трибуналом 35-ої НСД до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Амурським облсудом 19.07.1954 через захворювання ув’язненого звільнено з-під варти. Реабілітований 23.08.1956 трибуналом Одеського військового округу. (П – 7355)