Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Ш»

Всего записей: 118'962, страница 5703 из 5'949
Шанін Михайло Іванович
1923 р.н., с.Знам’янка Ізмалківського району Орловської області (нині Липецька, Росія), росіянин, освіта 9 класів, перед першим ув’язненням проживав на ст.Кдіньма Московської області, працював льотчиком інструктором 1-го Московського аероклубу, в’язень Кіровоградської тюрми №1. Тричі засуджувався: 21.05.1953 року Московським облсудом за підробку і збут державних облігацій до 10 років неволі; 25.09.1954 Красноярським крайовим судом за втечу до 2 років неволі, 17.12.1955 Красноярським крайовим судом за другу втечу до 3 років неволі. Вчетверте заарештований 6.08.1957 у неволі Кіровоградської в’язниці (“в роки війни як льотчик-винищувач був двічі поранений, один раз в голову; втікав із тюрми, бо вважав себе неправильно засудженим і через тяжкі умови утримування в таборах, побої”, “8 липня 1957 року написав із в’язниці братові у Тульську область листа, в якому вказував на нетривкість радянської влади, зводив наклепи на уряд, висловлював терористичні наміри стосовно керівників партії”). Засуджений 23.11.1957 Кіровоградським облсудом, 17.12.1957 Верховним судом УРСР до 7 років 25 днів ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 4.03.1960 Верховним судом УРСР. (П – 5199)
Шаповалов Трохим Олексійович
1870 р.н., с.Седнівка, українець, освіта початкова, проживав у с.Першотравенка Компаніївського району, коваль колгоспу ім.Урицького. У 1930 році розкуркулений. Заарештований 27.07.1937 Компаніївським РВ НКВС (“у 1934 році втік із заслання, влаштувався ковалем у колгоспі “Більшовик” села Коротяк Компаніївського району, займався шкідництвом: саботував ремонт інвентаря, чим зірвав своєчасне виконання сівби – після цього з колгоспу втік, вступив у колгосп ім.Кірова Першотравенської сільради, продовжував саботаж ремонту інвентаря, вів антирадянську агітацію: “Колгоспники голодують – і доки це триватиме?” – за це його з колгоспу вигнали; у 1936-ому вступив у колгосп ім.Урицького – шкодив при ремонті сівалок, культиваторів, жаток”). Засуджений 10.09.1937 трійкою УНКВС Одеської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 21.04.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 8957)
Шапошников Матвій Йосипович
1913 р.н., м.Кіровоград, єврей, освіта 4 класи, проживав у м.Шепетівка Хмельницької області, механік-водій 1-го танкового батальйону 15-ої механізованої бригади. Заарештований 31.03.1937 особливим відділом НКВС 15-ої механізованої бригади (із свідчень Шапошникова: “Після присуду троцькістам у справі паралельного центру я справді казав, що всі трудящі вимагали розстрілу всіх троцькістів, які стали перед судом, а трьох із них чомусь не розстріляли; про становище робітників у капіталістичних країнах я казав, що в Німеччині відсутнє безробіття серед німецької раси, а серед інших національностей, які там живуть, безробіття існує; казав, що наші молоді механіки-водії слабо підготовлені до практичної роботи, бо командування мало приділяло цьому уваги”). Засуджений 30.06.1937 трибуналом 7-ого кавалерійського корпусу Київського військового округу до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Реабілітований 23.01.1990 трибуналом Прикарпатського військового округу. (П – 10547)
Шарков Степан Андрійович
1890 р.н., с.Кіріфарове Тирновського округу (Болгарія), болгарин, освіта початкова, до 1922 року кандидат в члени ВКП(б), у 1919-21 роках проживав у с.Шостакове Устинівського району, хлібороб-городник артілі ім.Косіора. Двічі був засуджений за кримінальні злочини: у 1927 і 1930 роках. Заарештований 3.09.1937 Устинівським РВ НКВС (“емігрував із Варни у квітні 1919 року в Росію – за завданням революційного комітету переправляв у Болгарію революційну літературу для компартії Болгарії; після другої судимості висланий на північ у м.Буй Костромської області, Росія, звідки у 1932 році втік, в Одесі отримав новий паспорт, приховавши свою втечу; шпигунська діяльність на користь Болгарії і Румунії: нелегальні переходи кордону по кілька разів на рік з метою встановлення зв’язків із комуністичним підпіллям – не що інше, як стосунки із штабами болгарської і румунської розвідки”). Засуджений 1.12.1937 трійкою УНКВС Миколаївської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Управлінням НКВС Кіровоградської області 25.12.1939 міру покарання зменшено до фактично відбутого строку, 12.02.1940 з-під варти звільнений, 28.02.1941 справу припинено. (П – 3833)
Шарпар Іван Гаврилович
1896 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта початкова, кандидат у члени ВКП(б) у 1923-24 роках, слюсар цеху №4 заводу “Червона зірка”. Заарештований 17.07.1941 управлінням НКДБ Кіровоградської області (“систематично вів антирадянську агітацію у своєму середовищі, висловлював незадоволення заходами ВКП(б) і радянської влади; висловлював поразницькі настрої стосовно СРСР у прийдешній війні з німецьким фашизмом; підтримував тісні зв’язки з засудженими раніше братами Броніславом і Болеславом Ясинськими” – див. Знам’янський район, книга друга; із свідчень Броніслава Ясинського: “В моєму будинку часто збирались Шарпар Іван Гаврилович, Макаренко Федір Антонович, Фомуляєв Григорій Іванович і Петренко Василь Федорович: грали в доміно, купували горілку й випивали, в цей час і мали місце антирадянські висловлювання як з боку присутніх, так і з мого; я казав, що в Радянському Союзі все дорого, нічого нема, що за радянської влади буде добре через 400 мільйонів років; що лиш військовики забезпечені добре, але не робітники”). Засуджений 24.01.1942 особливою нарадою НКВС СРСР до 7 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 7.07.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 12282)
Швабо Федір Павлович
1904 р.н., м.Кіровоград, німець, освіта середня спеціальна (агрономія), проживав у м.Костромі (Росія), військовослужбовець, командир півбатареї 49-го артилерійського полку, лейтенант. Заарештований 2.10.1937 особливим відділом 49-ої стрілецької дивізії управління Держбезпеки НКВС Ярославської області (“батько помер у 1907 році, мати в 1910-ому, до 1919-го жив у сирітському будинку і будинку юнацтва, в Червоній армії служив у 1926-28 та 1932-37 роках; у 1929 році, працюючи агрономом у Єланецькому районі на Одещині, завербований у контрреволюційну повстанську організацію, серед колгоспників і вояків провадив троцькістсько-фашистську агітацію; будучи сексотом НКВС, зумисне приховував наявність повстанської організації і свою належність до неї”). Засуджений 17.02.1938 НКВС і прокуратурою СРСР до розстрілу, вирок виконано 3.03.1938. Реабілітований 11.12.1958 трибуналом Московського військового округу. (П – 5772)