Сохранено 2862436 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Л»

Всего записей: 110'046, страница 5047 из 5'503
Лівадов Василь Григорович
1888 р.н., м.Новогеоргіївськ (нині м.Світловодськ), росіянин, освіта початкова, кустар. Заарештований 13.03.1935 Новогеоргіївським РВ НКВС (“у 1932 році за несплату боргів дім, кузня й майстерня Лівадова конфісковані державою”; з акту перевірки школи райпарткомом, райвідділом наросвіти і райкомом комсомолу: “Через втрату класової пильності з боку комуніста, директора школи Т.Малика, комсомольців Сігал та Гавелі, а також засміченість педколективу класово-ворожим елементом є наявність таких актів: а) класово-ворожі елементи використали окремих учнів для антирадянських дій у школі; учні Михайло Добровольський, син кустаря, Микола Винник, син кустаря, та Лівадов, син робітника, після смерті батька живе на утриманні дядька кустаря-одинака – ці учні за завданням попа Покровської церкви Петра Шведова та своїх батьків знищували портрети вождів Сталіна, Ворошилова, Карла Маркса й Леніна та розповсюджували контрреволюційні частівки й гасла “Долой вождів СРСР – даєш царя!”, у школі організовували шкідливі ігри, наприклад, гру в чергу за хлібом; б) намагались забити піонерку Птіцину, яка сигналізувала і намагалась викрити антирадянські дії в школі – Добровольський і Винник двічі били її, коли вона поверталася додому зі школи”, “Лівадов визнав себе винним у тому, що розповідав племінникові про труднощі на селі, а також переказав зміст фейлетона, прочитаного в газеті 1922-23 років – до справи прикладений текст фейлетона, однак за своїм змістом він не є контрреволюційним; ніхто із свідків не навів змісту віршів, які читав Лівадов”, “матеріали стосовно Добровольського Михайла Федоровича, 1921 р.н., Винника Миколи Олександровича, 1922 р.н., Вороненка Герасима Васильовича, 1921 р.н., оскільки вони неповнолітні, виділено і передано комісії у справах неповнолітніх для направлення їх у дитячий ізолятор на 3 роки” – див. також Василь Вороненко, Олександр Косов). Засуджений 26.07.1935 Харківським облсудом до 4 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 12.10.1990 Верховним судом УРСР. (П – 12552)
Ліновиченко Петро Костянтинович
1910 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта неповна середня, член ВКП(б), до війни працював старшим інструктором політвідділу міліції управління НКВС Дрогобицької області, без певних занять. Заарештований 20.01.1944 відділом контррозвідки “Смерш” 53-ої армії (“у вересні 1941 року під час оборони Києва потрапив у німецьке оточення, ув’язнений у таборі військовополонених; звільнившись із табору, вернувся в Кіровоград, де в липні 1942 року був арештований поліцією СД, а 15.07.1943 завербований у якості таємного агента, через що і звільнений з-під варти; отримав завдання виявляти радянських партизанів і комуністів, які не пройшли реєстрацію, та осіб невдоволених німецькою владою” – із обвинувального висновку; із свідчень Ліновиченка: “Із отриманих мною завдань я нічого не виконав, в поліцію СД ні про кого не повідомляв”). Засуджений 25.11.1944 особливою нарадою НКВС СРСР до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. По завершенню ув’язнення 26.11.1948 етапований на заслання у Тасєєвський район Красноярського краю (Росія). Реабілітований 29.06.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 10746)
Лазарев Іван Гаврилович
1892 р.н., м.Гродно (Білорусія), росіянин, освіта початкова, кандидат у члени ВКП(б) до 1933 року, проживав у м.Кіровограді, у 1938-41 роках працював сторожем яйцебази, безробітний. Заарештований 23.09.1944 УНКДБ Кіровоградської області (“в період німецької окупації, в серпні-листопаді 1941 року працював керуючим будинками міського житлового управління, проводив опис майна, яке належало евакуйованим на схід радянським громадянам єврейської національності Хмельницькому і Корсунському, що знаходилось на зберіганні у квартирі громадянки Домбровської – він його вилучив і передав у користування німецькому офіцеру; провадив антирадянську агітацію поразницького характеру: “Червона армія в технічному відношенні значно поступається німецькій, німці переможуть у війні – дійдуть до Урала, а решта країни буде окупована без бою; радянська влада на Україну вже не повернеться”). Засуджений 14.11.1944 трибуналом військ МВС Кіровоградської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітований 24.02.1992 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 13079)
Лазуренко Йосип Степанович
1894 р.н., с.Царицин Кут Василівського району Запорізької області, українець, освіта вища (словесно-історичний факультет Херсонського інституту народної освіти, 1923), проживав у м.Кіровограді, доцент кафедри літератури педінституту. Під слідством ДПУ перебував у 1924 році. Вдруге заарештований 7.02.1933 Зінов’євським міськвідділом ДПУ (“в роки імперіалістичної війни закінчив Київську школу прапорщиків, був на німецькому фронті, у Ризі пристав до партії лівих соціал-революціонерів, проживав у Криму на території білих, підтримував стосунки із гуртком боротьбистів; у 1920-21 роках переховувався від радянської влади під прізвищем Кравченко; у 1931 році працював викладачем у інституті народної освіти м.Оріхово, допускав ідеологічні викривлення в своїй роботі”, “в кінці 1932 року ДПУ викрила українську контрреволюційну повстанську організацію, яка ставила завдання повалити радянську владу в Україні шляхом збройного повстання і створити народно-демократичну республіку; один із діяльних осередків організації – у Зінов’євську, переважно з викладачів технікумів та інституту, на селах – із вчителів та куркульсько-повстанського елементу”). Засуджений 14.12.1933 трійкою при колегії ДПУ УРСР до 3 років заслання у Західно-Сибірський край. Реабілітований 16.12.1993 Кіровоградською облпрокуратурою. П – 6570)
Лактіонов Федір Кірсанович
1907 р.н., с.Березівка, росіянин, освіта початкова, член ВКП(б) з 1931 року, військовослужбовець з 1929 року, начальник цеху механізації і автотранспорту 287-ої стаціонарної авіамайстерні. Заарештований 6.07.1942 особливим відділом 19-го району авіабазування (“вів контрреволюційну агітацію, зводив наклепи на командний склад Червоної армії, на заходи компартії й радянського уряду з питань визволення Західних України й Білорусії, тричі не виконував накази комісара, спотворюючи їх серед своїх підлеглих”, “18 червня 1942 року в автоцех із Красногорська приїхав комісар 287-ої САМ Бойко і в конторі розмовляв з начальником автоцеху, старшим техніком, лейтенантом Лахтіоновим, то той комісару заявив: “Що ви мене терзаєте: моя червона кров почорніла і змішалась із гітлерівською кров’ю”). Засуджений 19.07.1942 військовим трибуналом 19-го району авіабазування до розстрілу. Військовим трибуналом Західного фронту 30.07.1942 вирок змінено – засуджений до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Реабілітований 19.03.1959 Верховним судом СРСР. (П – 5777)