ЛАЗУРЕНКО ЙОСИП СТЕПАНОВИЧ

1894 р.н., с.Царицин Кут Василівського району Запорізької області, українець, освіта вища (словесно-історичний факультет Херсонського інституту народної освіти, 1923), проживав у м.Кіровограді, доцент кафедри літератури педінституту. Під слідством ДПУ перебував у 1924 році. Вдруге заарештований 7.02.1933 Зінов’євським міськвідділом ДПУ (“в роки імперіалістичної війни закінчив Київську школу прапорщиків, був на німецькому фронті, у Ризі пристав до партії лівих соціал-революціонерів, проживав у Криму на території білих, підтримував стосунки із гуртком боротьбистів; у 1920-21 роках переховувався від радянської влади під прізвищем Кравченко; у 1931 році працював викладачем у інституті народної освіти м.Оріхово, допускав ідеологічні викривлення в своїй роботі”, “в кінці 1932 року ДПУ викрила українську контрреволюційну повстанську організацію, яка ставила завдання повалити радянську владу в Україні шляхом збройного повстання і створити народно-демократичну республіку; один із діяльних осередків організації – у Зінов’євську, переважно з викладачів технікумів та інституту, на селах – із вчителів та куркульсько-повстанського елементу”). Засуджений 14.12.1933 трійкою при колегії ДПУ УРСР до 3 років заслання у Західно-Сибірський край. Реабілітований 16.12.1993 Кіровоградською облпрокуратурою. П – 6570)