English Deutsch
Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Д»

Всего записей: 118'124, страница 5521 из 5'907
Дикий Іван Прокопович
1909 р.н., с.Велика Андрусівка, українець, освіта 7 класів, проживав у с.Тясминка Великоандрусівської сільради Світловодського району, чорнороб лісництва. Заарештований 6.11.1938 Новогеоргіївським РВ НКВС (“у 1938 році як рахівник колгоспу ім.Куйбишева за підрив трудової дисципліни був виключений з колгоспу; вів антирадянську агітацію: “Повернеться колишнє життя, а забране в мене майно віддадуть”, “Прийде край радянській владі, побачите, просто народ введено в оману”, “Радянські керівники тепер стали вже один одного стріляти”). Засуджений 19.04.1939 Полтавським обласним судом до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Верховним судом УРСР 17.08.1939 міру покарання зменшено до 4 років неволі з поразкою в правах на 2 роки. Реабілітований 12.10.1990 Верховним судом УРСР. (П – 12560)
Кіровоградська область. Книга 5
Дикий Андрій Прокопович
1904 р.н., с.Велика Андрусівка, українець, освіта середня військова, у 1931 році виключений із членів ВКП(б), проживав у м.Оренбурзі (Росія), командир батареї училища зенітної артилерії. Заарештований 13.03.1938 УНКВС Оренбурзької області (підозрювався як член “ПОВ” – Польської організації військової, контрреволюційна шпигунська, шкідницька діяльність). Військовою прокуратурою Приволзького військового округу 8.02.1940 справу припинено, з-під варти звільнений. (П – 5708)
Кіровоградська область. Книга 5
Дикий Мусій Миколайович
1881 р.н., с.Велика Андрусівка, українець, освіта початкова, колгоспник. У 1932 році розкуркулений. Заарештований 10.03.1938 Новогеоргіївським РВ НКВС (антирадянська агітація). Засуджений 14.05.1939 Кіровоградським облсудом до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Реабілітований 1.06.1990 Верховним судом УРСР. (П – 12458)
Кіровоградська область. Книга 5
Дикусар Едуард Павлович
1941 р.н., с.Майндорф Марієнтальського (нова назва Совєтського) району Саратовської області (Росія), українець, освіта середня, проживав у м.Кіровограді, слюсар автоколони №2199. Заарештований 6.04.1962 управлінням КДБ Кіровоградської області (“удвох із Олександром Жадановим при підтримці Миколи Олійника і Володимира Чернявського організувались у підпільну групу, яка протягом 1959-62 років вела антирадянську агітацію серед трудящих міста, серед робітників поширювала зміст зарубіжних радіопередач, займалась виготовленням і розповсюдженням листівок антирадянського змісту”, “запропонував дістати друкарський шрифт для випуску підпільної газети, та через арешт не здійснили свого задуму”). Засуджений 3.10.1962 Кіровоградським облсудом до 4 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму. Верховним судом УРСР 31.10.1962 міру покарання зменшено до 3 років неволі. Звільнений 5.06.1965. Реабілітований 28.08.1991 Кіровоградською облпрокуратурою (П – 12752)
Кіровоградська область. Книга 5
Димнич Іван Васильович
1893 р.н., с.Троїцьке Лихівського (нині П’ятихатського) району Дніпропетровської області, українець, освіта початкова, проживав у с.Ворошилівка (нині Жовтневе) Устинівського району, хлібороб. Заарештований 1.02.1930 Зінов’євським окрвідділом ДПУ (“контрреволюційна діяльність: виступав проти колективізації, бо це панщина і експлуатація, а бідняки будуть рабами, проти контрактації й посівної кампанії, проти виконання плану хлібозаготівлі; залякував бідноту не сіяти й не розширювати посівні площі, оскільки більшовики все одно заберуть усе”). Засуджений 30.03.1930 трійкою при колегії ДПУ УРСР до 7 років ув’язнення у концтаборах. Реабілітований 28.04.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 10004)
Кіровоградська область. Книга 5
Димнич Василь Володимирович
1885 р.н., с.Ворошилівка (нова назва Жовтневе), українець, освіта початкова, хлібороб. Заарештований 2.02.1930 Зінов’євським окружним відділом ДПУ (“в період хлібозаготівлі вів агітацію серед бідноти, попереджаючи, що коли здадуть хліб, то щоб не чекали допомоги, коли будуть голодні; також вороже ставився до осінньої посівної кампанії та суцільної колективізації – мав на селян величезний вплив”). Засуджений 8.06.1930 трійкою при колегії ДПУ УРСР до 5 років заслання у північний край. Реабілітований 24.07.1990 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 3663)
Кіровоградська область. Книга 5
Димнич Ольга Терентіївна
1915 р.н., с.Новоігорівка, українка, освіта початкова, без певного місця роботи. Заарештована 4.08.1937 Устинівським РВ НКВС (із свідчень звинуваченої: “Восени 1929 року мого 64-річного батька Терентія Миколайовича розкуркулили й за контрреволюційну агітацію проти колективізації засудили до ув’язнення у далеких таборах на півночі; весною 1930-го розкуркулили моїх братів Андрія, 1908 р.н., Василя, 1912 р.н., Миколу, 1913 р.н., й мене, і всіх вислали у Вологодський округ Північного краю”; із звинувачувального висновку: “в перших числах липня 1937 року в селі Ворошилівка з’явилась дочка колишнього куркуля Ольга Димнич, яка втекла з заслання, серед жителів села стала вести антирадянську агітацію: “Cкільки в колгоспі не працюйте – хліба не отримаєте; ось скоро буде війна, бо комуністи Тухачевського й Якіра розстріляли; а тих, хто розкуркулював – судитимуть”). Засуджена 2.09.1937 трійкою УНКВС Одеської області до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітована 28.04.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 10292)
Кіровоградська область. Книга 5
Димченко Петро Миколайович
1958 р.н., с.Мар’янівка, українець, освіта середня, член КПРС, в армії служив у травні-грудні 1983 року, звільнений за станом здоров’я, проживав у с.Криничуватка Устинівського району, меліоратор колгоспу ім.Леніна. Заарештований 13.08.1984 УКДБ Кіровоградської області (“систематичне розповсюдження в письмовій формі брехні, яка дискредитовує радянську державу та суспільний лад: восени 1974 року, проживаючи в Устинівці в гуртожитку й навчаючись у 9-ому класі, написав листа в ФРН професору Майснеру: “Комуністів я ненавиджу, бо вони зробили мені багато зла”, просив допомогти йому втекти за кордон; у вересні 1983 року під час служби в армії написав листа на радіо Швеції, в якому просив політичного притулку; через радіоприймач ВЕФ-202 слухав передачі зарубіжних радіостанцій; 31 січня 1984 року в райцентрі вивісив на людних місцях, на акації біля будинку райнарсуду, на дверях ларка та туалету, три листівки, виготовлені на ватманському папері із антирадянськими закликами “хай живе вільна Україна”, “росіяни нас ведуть до загибелі”, “зараз нема чого їсти – все віддається братам”; у червні 1984-го відправив листа у Москву в посольство США, в якому повідомляв дислокацію і командний склад деяких військових частин Радянської армії”). Засуджений 20.05.1985 Кіровоградським облсудом до примусового лікування в психіатричній лікарні. Рішенням народного суду Кіровського району м.Кіровограда від 1.03.1988 із психіатричної лікарні звільнений 15.04.1988. Реабілітований 24.08.1991 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 8430)
Кіровоградська область. Книга 5
Дишлова Антоніна Іванівна
1912 р.н., м.Кіровоград, росіянка, освіта вища медична (Одеський медінститут), молодший військовий лікар 262-го окремого батальйону зв’язку. Заарештована 27.08.1941 особливим відділом НКВС 49-ої армії (антирадянська агітація). Засуджена 1.09.1941 трибуналом 49 армії резервного фронту до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Верховним судом СРСР 28.11.1945 міра покарання знижена до 4 років неволі. Звільнена з табору 20.02.1946. Реабілітована 18.12.1992 прокуратурою Московського військового округу. (П – 13687)
Кіровоградська область. Книга 5
Дмитрієв Степан Іванович
1890 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта середня, рахівник заводу “Червона зірка”. Заарештований 1.02.1930 Зінов’євським окрвідділом ДПУ (підозрювався у антирадянській агітації, у близьких стосунках із колишніми білогвардійцями). Зінов’євською окружною прокуратурою 28.04.1930 справу припинено, з-під варти звільнений. Вдруге заарештований 3.03.1931 Зінов’євським міськвідділом ДПУ (“у 1919 році служив прапорщиком у денікінській армії; член контрреволюційної організації, яка ставила мету повалити радянську владу збройним шляхом”). Дані про суд, обвинувальний висновок у справі відсутні. Управлінням СБУ Кіровоградської області 25.11.1994 справу закрито. (П – 7788, 2529, 8790)
Кіровоградська область. Книга 5
Добржанський Митрофан Васильович
1882 р.н., с.Горячківка Тульчинського району Вінницької області, українець, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді, вагар залізничної станції. Тричі заарештовувався: 1925 – контрреволюційна діяльність, 1934 – крадіжка державного сіна зі складу, 1940 – крадіжка паперу, просидів 2 місяці, виправданий судом. Вчетверте заарештований 5.07.1941 особливим відділом НКДБ ст.Помічна (“поширював провокаційні чутки про життя народів СРСР, зводив наклепи на компартію і радянський уряд”). Засуджений 9.12.1942 oсобливою нарадою НКВС СРСР до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 19.12.1959 Кіровоградським облсудом. (П – 4959)
Кіровоградська область. Книга 5
Добровольська Дарина Георгіївна
1888 р.н., с.Куртов’яни Баумського повіту (Латвія), латишка, освіта вища (Московський інститут іноземних мов), проживала у м.Кіровограді, вчителька німецької мови, завуч школи №7. Заарештована 12.12.1937 Кіровським МВ НКВС (шпигунство на користь Латвії, член німецько-націоналістичної організації). Засуджена 3.10.1938 трійкою УНКВС Миколаївської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Управлінням НКВС Кіровоградської області 13.03.1939 справу припинено, з-під варти звільнена. Сестри Ольга, Катерина і Теодора Озользарс репресовані у 1937 році як члени націоналістичної організації “Дефереград” – Союз громадян німецької раси. (П – 1884)
Кіровоградська область. Книга 5
Добровольська Марія Павлівна
1900 р.н., с.Брусилів Київської (нині селище Житомирської) області, українка, освіта вища, проживала у м.Кіровограді, викладач хімії технікуму механізації. Заарештована 6.05.1944 управлінням НКДБ Кіровоградської області (“у 1942 році була залучена до Організації українських націоналістів, переховувала у квартирі членів ОУН, мала пароль для зустрічі із зв’язковими низової ланки ОУН”). Засуджена 28.08.1944 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 16 років каторжних робіт з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Трибуналом Київського військового округу 30.12.1954 справу припинено, з-під варти звільнена 15.04.1955. (П – 14086)
Кіровоградська область. Книга 5
Добровольська Надія Михайлівна
1926 р.н., м.Київ, українка, освіта неповна середня, проживала у м.Кіровограді, статистик за фахом, без певних занять. Заарештована 8.02.1944 управлінням НКДБ Кіровоградської області (“в період німецької окупації працювала статистиком облземкомендатури; у 1942 році встановила зв’язок із прибулими із західних областей України націоналістами Даркою, Кардієнком та іншими, виконувала їхні доручення як зв’язкова; у грудні 1942 року в Кіровоград за умовним паролем прибула зв’язкова низової ланки ОУН Турбаєвська, якій Добровольська відвела конспіративну квартиру; у липні 1942-го брала участь у нелегальних зборах учасників ОУН, переховувала членів ОУН на своїй квартирі”). Засуджена 28.08.1944 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 16 років каторжних робіт з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Трибуналом Київського військового округу 30.12.1954 справу припинено, з-під варти звільнена 15.03.1955. (П – 14086)
Кіровоградська область. Книга 5
Добровольський Ілля Григорович
1883 р.н., м.Кіровоград, українець, неписьменний, м’ясоруб на колгоспному базарі. Заарештований 18.06.1937 Кіровським міськвідділом НКВС (“член підпільної контрреволюційної організації церковників, створеної Одеським архієпископом Кирилом Квашенком за завданням керуючого обновленськими церквами в Україні Київським митрополитом Олександром Чекановським, який мав зв’язок із закордоном через втеклого у 1931 році до Німеччини секретаря Синоду Серафима; до організації входили куркулі й інші невдоволені радянською владою; завдання – боротьба з радянською владою, підтримка інтервентів у прийдешній війні і відновлення фашистського ладу; в тюрмі члени організації не припиняли ворожої діяльності” – див. також Знам’янський, Кіровоградський, Компаніївський, Маловисківський і Новомиргородський райони). Засуджений 25.09.1937 трійкою УНКВС Одеської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. За повідомленням “Сиблага” НКВС 27.05.1939 за скоєння злочину у таборі засуджений до розстрілу, дати виконання вироку у справі не зазначено. Реабілітований 27.12.1958 Кіровоградським облсудом. (П – 4621)
Кіровоградська область. Книга 5
Добродєєв Лев Павлович
1911 р.н., м.Бендери (Молдова), румун, освіта середня, член ВКП(б), проживав у м.Кіровограді, борттехнік 15-ої авіабригади. Заарештований 25.10.1937 Кіровським МВ НКВС (завдавав шкоди літакам). Особливим відділом НКВС військової частини №4975 м.Кіровограда 1.05.1939 справу припинено, з-під варти звільнений. (П – 3962)
Кіровоградська область. Книга 5
Добронравов Михайло Олексійович
1902 р.н., м.Нижній Новгород (Росія), росіянин, освіта середня, член ВКП(б), проживав у м.Кіровограді, заступник начальника політвідділу 15-ї авіабригади. Заарештований 23.06.1937 Кіровським МВ НКВС (контрреволюційна троцькістська діяльність). Засуджений 31.10.1937 трибуналом Київського військового округу до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та звання “військовий комісар”. Помер 12.11.1938 у таборі. Реабілітований 9.04.1958 Верховним судом СРСР. (П – 4418)
Кіровоградська область. Книга 5
Доклер Луї Педжі
1918 р.н., м.Гельсіндорс (Фінляндія), фінн, письменний, проживав у м.Кіровограді, різноробочий облрізнопромсоюзу. Заарештований 24.06.1941 УНКДБ Кіровоградської області (антирадянська агітація). Засуджений 31.03.1942 особливою нарадою НКВС СРСР до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. У справі є інформація, що Доклер – злодій-рецидивіст, шість разів засуджувався за злодійство. Реабілітований 14.11.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 12342)
Кіровоградська область. Книга 5
Долгорук Олекса Федосійович
1884 р.н., смт Устинівка, українець, освіта початкова, колгоспник. Заарештований 23.04.1944 Устинівським РВ НКДБ (вихваляв німецьку владу, зводив наклепи на Ленінський комсомол). Засуджений 26.07.1944 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки та конфіскацією майна. Реабілітований 28.12.1988 Кіровоградським облсудом.(П – 8515)
Кіровоградська область. Книга 5
Долодаренко Георгій Пилипович
1912 р.н., м.Новогеоргіївськ (нині м.Світловодськ), українець, освіта вища (Казанський інститут інженерів комунального і промислового будівництва, 1939), постійне місце проживання – м.Барнаул, перед арештом проживав у м.Кяхта Алтайського краю (Росія), з січня 1940 року військовик 3-ої будівельної дільниці Забайкальського військового округу, інженер-будівельник, військовий технік 2-го рангу, головний інженер Кяхтинської квартирно-експлуатаційної частини. Заарештований 10.08.1941 особливим відділом НКВС Забайкальського військового округу (“висловлював невдоволення службою в Червоній армії, небажання залишатись служити надстроково; після прочитання книги “Одноповерхова Америка” ділився думками з друзями про те, що в Америці автотранспорт і шосейні дороги знаходяться у кращому стані, ніж в СРСР, позитивно відгукувався про німецьку техніку; поширював провокаційні чутки поразницького характеру, що Німеччина сильніша від СРСР і що навряд чи СРСР переможе Німеччину у війні”). Засуджений 6.02.1943 особливою нарадою НКВС СРСР до 8 років ув’язнення у Братському виправно-трудовому таборі. Реабілітований 26.10.1956 трибуналом Забайкальського військового округу. Двоюрідний брат Соловйов Петро Павлович в роки громадянської війни служив у білій армії, емігрував у Францію; рідний дядько Долодаренко Ларіон Кузьмович з 1914 року проживає у Америці. (П – 5854)
Кіровоградська область. Книга 5