Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 4

Записей на странице:
Всего записей: 3'274, страница 123 из 164
Самофал Петро Павлович
1897 р.н., с.Марто-Іванівка, українець, освіта 4 класи, проживав у м.Олександрії, без певних занять. Заарештований 23.12.1937 Олександрійським РВ НКВС Су 1915-16 роках за завданням жандармерії разом з попом Белінським на пошті розпечатував конверти і виявляв за листами революціонерів та здавав їх жандармам; у 1918 році під час німецької окупації видав німцям комуністів Федоренка і Якину, яких вороги розстріляли; служив у петлюрівській армії в роки громадянської війни; у 1931-ому передбачалось його вислати за межі України, та він втік, вернувся у 1937-ому, почав вести боротьбу з сільрадою, вимагав повернути йому його хату; провадив контрреволюційну агітацію: "Радянська влада веде країну до загибелі, колгоспники голі й босі - озвіріли й зраджують один одного"). Засуджений 28.12.1937 трійкою УНКВС Миколаївської області до розстрілу, вирок виконано 27.01.1938. Реабілітований 14.04.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 9120)
Самофал Сидір Іванович
1891 р.н., с.Марто-іІванівка, українець, освіта початкова, член партії лівих есерів у 1907-18 роках, референт райспоживспілки. У 1907 році "за розповсюдження нелегальної літератури" був заарештований, утримувався в Олександрійській тюрмі понад рік, весною 1908-го звільнений, а в жовтні заарештований знову і висланий у Архангельську губернію на 2 роки, повернувся у 1910-ому. Втретє заарештований 20.10.1937 Олександрійським РВ НКВС ("член єсерівської організації. висловлював невдоволення радянською владою"). Засуджений 26.11.1937 трійкою УНКВС Миколаївської області до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах. Відбував термін ув'язнення в Онеглагу. Слідчою частиною УДБ НКВС УРСР 3.03.1941 подавалось клопотання до особливої наради НКВС СРСР про зменшення строку покарання до відбутого, але розгляд справи знято до особливого розпорядження. Реабілітований 14.04.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 9912)
Сапіга Павло Васильович
1911 р.н.,, с.Куцеволівка, українець, освіта початкова, кандидат у члени ВКП(б), командир відділу розвідки 461-го окремого мінометного полку резерву головного командувача. Заарештований 21.05.1945 відділом контррозвідки УНКВС “Смерш” 58-0ї армії (“у серпні 1943 року завербований представником німецької поліції в якості таємного агента СД для виявлення партизан і осіб, ворожих німецькій владі", у справі зберігаються 10 подяк від Верховного говнокомандувача Сталіна на ім'я П.В.Сапіги за визволення міст Звенигородки, Богуслава, Канева, Бельців, Яссів, Банскої Штявніци, Нітри, Будапешта, Бухареста та інших). Засуджений 4.09.1945 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 4 роки. Реабілітований 7.02.1992 Кіровоградською облпрокуратурою.. (П - 13026)
Сарапин Никифор Захарович
1893 р.н.. с.Куцівка Ростмістрівського району (нині Смілянського Черкаської області), українець, освіта початкова, член КП(б)У у 1927-37 роках, проживав у селищі Олександрівка, без певних занять. Заарештований 24.06.1938 Олександрівським РВ НКВС (член контрреволюційної повстанської організації: "працюючи директором Фундукліївського бурякорадгоспу у 1933-37 роках, укомплектував апарат контрреволюційним елементом зі своїх родичів і знайомих" підтримував зв'язок із ворогами народу Рябоконем, Бергавіновим. Пилином Овчаренком"). Засуджений 21.10.1938 НКВС і прокурором СРСР до 5 років ув'язнення у виправно-трудових таборах. "Усольлаг". "Звільнений із Солікамських таборів на початку 1943 року, лишився працювати в таборі на різних роботах, незабаром захворів і помер 3.12.1943" - із листа дочки. Реабілітований 1.02.1958 Кіровоградським облсудом. Брат Микола Сарапин за підпал колгоспного майна засуджений до 7 років неволі; племінник Мина Сарапин за зрив хлібозаготівлі у 1935-ому засуджений до 7...
Сатир Василь Антонович
1909 р.н.. с.Букварка, українець. освіта початкова, проживав у с.Федвар (нова назва Підлісне) Олександрівського району, до війни коваль колгоспу ім.Молотова, рядовий 241-го стрілецького полку 90-ої стрілецької дивізії. Заарештований 10.12.1945 відділом контррозвідки "Смерш" 303-го табору (зрада Батьківщини: “30.08.1941 потрапив у румунський полон, перебував на румунській території до 1944 року, працював у сільському господарстві, у жовтні 1944-го направлений у спецтабір для репатріації, звідки здійснив втечу, вирішивши якийсь час іще побутч в румунів. підробити на дорогу, та згодом переконався, що вертатись в СРСР не слід, бо начебто тут застосовують репресії до тих, хто був у полоні - протягом року переховувався в Румунії, а коли знову заарештували 10 грудня 1945-го, тоді у змові з іншими в'язнями 12.05.1946 намагався втекти"). Засуджений 30.05. 1946 військовим трибуналом 6-го гвардійського стрілецького Дунайського корпусу до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах.
Святець Василь Романович
1917 р.н., с.Протопопівка. українець, освіта неповна середня, член ВЛКСМ. проживав на ст.Чойбалсан, військовик із 1938 року. начальник станції 8-ої експлуатаційної залізниці військово-польової вузькоколійки, сержант. Заарештований 27.04.1942 транспортним відділом НКВС ст.Соловйовка ("висловлював недовіру повідомленням радянського Інформбюро, в яких не відображено справжнього стану про воєнні дії радянського народу проти німецьких загарбників; висловлював поразницькі настрої стосовно Червоної армії у прийдешньому весняному наступі німецьких військ; вихваляв військову техніку Німеччини та Японії: "будучи молодшим командиром точки, разом з бійцями займався придбанням незаконним чином продуктів. які вони споживали без санітарного догляду"). Засуджений 1.06.1942 військовим трибуналом залізниці ім.Молотова до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Реабілітований 17.05.1990 Кіровоградським облсудом. (П - 14002)