Сохранено 2637949 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 3

Записей на странице:
Всего записей: 3'649, страница 178 из 183
Шипаш Яким Петрович
1896 р.н., с.Веселівка, українець, освіта початкова, останнє місце проживання – с.Новомихайлівка Маловисківського району, хлібороб. На межі 1921-22 років за участь у повстанському проти радвлади русі перебував 3 тижні під слідством Єлисаветградської повітової ЧК; у березні 1930-го сім’я розкуркулена з конфіскацією будинку. Вдруге заарештований 31.08.1930 Волочиським прикордонним загоном (“1920 року мобілізований у Червону армію, дизертирував, 4 місяці перебував у повстанських загонах Орлова та Завгороднього на Чигиринщині, після амністії вернувся у село”; “Після розкуркулення вирішив їхати за кордон, бо в СРСР далі жити не міг, позбавлений найелементарніших засобів для існування”, – з пояснення затриманого). Засуджений 3.04.1931 трійкою при колегії ДПУ УРСР до 8 років ув’язнення в концтаборі. Реабілітований 24.05.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 11016)
Шостак Микита Максимович
1903 р.н., с.Скалева, українець, освіта початкова, хлібороб. Тричі був засуджений: у 1922 році за крадіжку, у 1925 році до 5 років неволі за вбивство сількора, у 1929-ому за хуліганство до 1-го року. Вчетверте заарештований 21.11.1929 Первомайським окрвідділом ДПУ (“разом із Яковом Лазаруком у 1919-20 роках були активними учасниками повстанських загонів Залізняка і Гризла, розправлялися з активістами нового ладу, чинили нальоти на червоні ешелони; в кінці 1925 року убили комсомольця-сількора Івана Заступаєва; повернувшись із бупру вибили вікно у хаті активіста Петра Діордієва і стріляли в нього, тероризували актив села, зривали заходи радвлади, за що були засуджені вдруге; повернувшись із тюрми у 1929-ому, продовжували контрреволюційну діяльність і пропаганду: “Незабаром почнеться війна, повернуться отамани і ми наб’ємо животи хлібом тим, хто його сьогодні забирає у хліборобів”, більшість активістів відмовлялись виходити на роботу через боязнь репресій з боку Лазарука і Шостака”).
Шостак Онисифор Юхимович
1880 р.н., с.Лука Таращанського району Київської області, українець, освіта початкова, проживав у м.Златополі (нині м. Новомиргород), різнороб по ремонту мостів. Заарештований 7.09.1937 Златопільським РВ НКВС (антирадянська агітація: “Народ не любить радянської влади, бо вона мучить людей – її треба знищити”; “до 30-х років працював дяком Златопільського храму до його закриття у 1936 році; належав до гурту вихідців із Польщі, священиків, вороже настановлених до радянської влади, які збирались у хатах Василя Романовича і Василя Кирика, провадили зібрання, висловлюючись у контрреволюційному куркульському дусі, вихваляли польський і німецький фашизм, чекали приходу поляків в Україну й повалення існуючого ладу”). Засуджений 1.12.1937 НКВС і прокурором СРСР до розстрілу, вирок виконано 17.12.1937. Реабілітований 29.06.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 12040)
Шпаковський Петро Венедиктович
1896 р.н., с.Тіньки Чигиринського району Черкаської області, українець, освіта середня (Київське художнє училище), проживав у м.Златополі (нині у складі м.Новомиргорода), завідувач перевалочним пунктом “Домнархарчу”. У 1920 році арештовувався ЧК за “належність до контрреволюційної організації, яка готувала збройне повстання проти радянської влади”, звільнений за недоведеністю звинувачення. Вдруге заарештований 4.02.1938 Златопільським РВ НКВС (“син священика, поручник царської армії, у 1918 році служив у петлюрівській армії, у 1920-ому – член холодноярського повстанкому; засновник контрреволюційної повстанської організації у Златопільському районі в 1934 році”). Засуджений 25.04.1938 трійкою УНКВС Київської області до розстрілу, вирок виконано 15.05.1938. Реабілітований 9.04.1958 Черкаським облсудом. Брат Роман емігрував за кордон; дружина Самбор Ольга Костівна у 1937 році засуджена НКВС СРСР і прокурором СРСР як агент польської розвідки по 1-ій категорії. (П – 11657)