Сохранено 2643757 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 1

Записей на странице:
Всего записей: 2'586, страница 51 из 130
Козяр Олександра Іванівна
1895 р.н., с.Піддубці Луцького району Волинської області, українка, письменна, проживала тимчасово у с.Солгутове Гайворонського району, прибиральниця на ст.Гайворон. Заарештована 17.07.1937 оперативним відділом УДБ НКВС ст.Гайворон (контрреволюційна агітація: "дочка волосного старости, в Росію прибула у 1915 році як біженка, лишивши там родичів і своє куркульське господарство; поширювала антирадянські вигадки: "Правителі сидять у Москві, добре їдять, одягаються, а людей бідних обманюють і змушують працювати задарма; випускають позику і змушують насильно підписуватись, тоді як від цієї позики для народу ніякої користі немає"; "У Москву приїхала іноземна делегація, стала вимагати в Сталіна негайно відновити церкви, дати право вільно молитись православним людям, припинити колективізацію, роздати бідним землю, худобу, а куркулям повернути відібране у них майно, а в кого були зруйновані хати - відбудувати; гляньте лиш, скільки людей з голоду загинуло, скільки хат спустошених стоїть - на...
Кокош Семен Филимонович
1888 р.н., с.Миньківці Дунаєвецького району Хмельницької області, українець, освіта вища, проживав у с.Могильне Гайворонського району, агроном бурякорадгоспу. У 1930 році арештовувався Уманським окружним відділом ДПУ, звинувачувався в «політичному бандитизмі, здійсненні нальотів", виправданий. Вдруге заарештований 27.07.1937 Гайворонським РВ НКВС ("працюючи на керівних посадах у Могильнянському бурякорадгоспі, займався шкідницькою діяльністю, спрямованою на зниження урожайності сільськогосподарських культур і знищення поголів'я худоби, разом з іншими пиячив, розкрадав соціалістичну власність, затискував критику, стахановський рух, знущався над робітниками, висловлював контрреволюційні вигадки"). Засуджений 1741.1937 НКВС та Прокуратурою СРСР до розстрілу, вирок виконано 13.12.1937. Реабілітований 24.02.1961 Верховним судом УРСР. (П - 5409)
Колісниченко Василь Пантелійович
1910 р.н., с.Семидуби, українець, неписьменний, військовослужбовець в районі озера Середнє Куйто (нині Карелія, Росія), призваний у 1941 році Медвежогірським райвійськкоматом Карело-Фінської РСР, червоноармієць мінометного взводу 118-го стрілецького полку 54-ої стрілецької дивізії. У 1940 році за хуліганство був засуджений до 1 року неволі. Справу заведено контррозвідкою "Смерш" 54-ої стрілецької дивізії після вбивства Колісниченка 5.10.1943 ("у серпні-жовтні 1943 року схиляв червоноармійців Івана Басова з Тульської області й Ігоря Биткова з Вологодщини до спільного переходу фронту на бік фінів; довідавшись, що Битков доповів про зрадницькі наміри командирові роти, 5.10.1943 під північ на посту переднього краю оборони Колісниченко накинувся на Биткова і намагався його задушити, потім кинувся тікати, Битков прийшов до свідомості, схопив гвинтівку й зробив услід втікачеві 4 постріли, на які прибіг командир взводу старший лейтенант Іван Насальський і дав чергу з автомата"). Управлінням...
Колос Іван Макарович
1899 р.н., с.Дончине Витязівської волості Єлисаветградського повіту (нині Бобринецького району), росіянин, письменний, військовослужбовець, червоноармієць робітничо-конвойного загону Кронштадської фортеці. Заарештований 24.08.1922 прикордонниками 33-го полку Петроградської стрілецької дивізії ("під час кронштадського повстання, боячись репресій, разом із відступаючими частинами пішов у Фінляндію, утримувався під вартою на острові Туркенсаарі, працював у таборах, із Фінляндії разом із червоноармійцями Ларіоном Мотильковим та Олексієм Василенком -див. "Некіровоградщина, книга п'ята" - верталися добровільно, супроводжувались до кордону поліцейським, при переході кордону затримані"). Спецвідділом окружного контррозвідувального відділу Прикордонного військового округу 11.09.1922 справу припинено, 14.09.1922 направлений в обліково-пересильний пункт губвійськкомату, "беручи до уваги пролетарське походження і що втягнутий у повстання несвідомо". (П - 8098)
Кольцов Дмитро Микитович
1919 р.н., с.Дібрівка Бобринецького району, українець, освіта 3 класи, до служби в армії мешкав у м.Кіровограді і працював пресувальником заводу "Червона зірка", червоноармієць 2-го окремого зенітно-артилерійського дивізіону. Заарештований 4.03.1941 особливим відділом НКВС 2-ої дивізії Прибалтійського окремого військового округу ("виявляв виняткову недисциплінованість, часто покидав пости, висловлював терористичні думки на адресу командування Червоної армії; агітував проти колгоспів: "В колгоспах народ працює за шматок хліба"; армійську службу порівнював із тюремним покаранням, на політзаняттях ставив політрукові антирадянські питання"). Засуджений 7.04.1941 трибуналом Прибалтійського окремого військового округу до 5 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 2 роки. Реабілітований 29.03.1991 Головною військовою прокуратурою з реабілітації. (П - 12601)