Сохранено 2643757 имен
Поддержать проект

Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга 1

Записей на странице:
Всего записей: 2'586, страница 10 из 130
Бондар Семен Семенович
1912 р.н., с.Хащувате, українець, освіта неповна середня, проживав у с.Юзефпіль (нині с.Бугове) Гайворонського району, вчитель Казавчинської неповної середньої школи. Заарештований 16.12.1937 Гайворонським РВ НКВС (антирадянська агітація проти керівництва партії та уряду: "в час викриття ворога народу Любченка райвідділ наросвіти розпорядився переглянути шкільні підручники на предмет знищення в них портретів Любченка, що не вчинив Семен Бондар; він вирвав із підручника портрет Дзержинського, нахромив його на цвях на стіні й заявив: "Ось троцькіст", коли йому вчитель Данилюк заявив, що ж ти робиш, адже це не Любченко, то він зняв портрет і вклав його в підручник; висловлював жаль з приводу розстрілів шпигунів Тухачевського, Якіра та інших"). Засуджений 27.12.1937 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, вирок виконано 2.01.1938. Реабілітований 21.05.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 9608)
Бондаренко Андрій Фотійович
1878 р.н., с.Когутівка (нова назва Ятрань), українець, освіта початкова, член колгоспу "Паризька комуна". У 1928-29 роках брав участь в терористичних актах проти сільських активістів - Первомайським окрсудом був засуджений до розстрілу, міру покарання замінили 10 роками неволі. Вдруге заарештований 17.03.1938 Голованівським РВ НКВС (контрреволюційна діяльність: "разом із Кирилом Мельником у селах Когутівка і Покотилове поширюють чутки про неминучість загибелі радянської влади, погрожуючи розправою активістам села; Бондаренко з момента опублікування сталінської Конституції став добиватись повернення відібраної при розкуркуленні хати, знущаючись над колгоспником, який там мешкав"). Засуджений 23.03.1938 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, вирок виконано 8.06.1938. Реабілітований 21.04.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 9376)
Бондарчук Родіон Григорович
18758 р.н., с.Бандурове, українець, освіта початкова, селянин-одноосібник. Заарештований 13.11.1944 Гайворонським РВ НКДБ (71941 року з приходом румунів на сходці села вибирали старостат: Бондарчук Родіон приніс ікону, офіцер румунський, який знав говорити по-українськи, взяв ікону, звелів підняти два пальці й присягати, я також прийняв присягу; потім почали вибирати старосту, заступника старости, секретаря, народ крикнув: на старосту Бондарчука Родіона, він вийшов, а секретарем Бондарчука Ісака, він вийшов; Родіон на зборах сказав: спасибі Михаїлу-королю, що визволив нас від радянської влади, не треба нам комуністів і жидів; таку ж промову виголосив й Ісак" - із свідчень П.Р.). Засуджений 26.03.1945 трибуналом військ МВС Київської області до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітований 14.09.1993 Кіровоградською облпрокуратурою. (14039 - П)
Бонцевич Давид Родіонович
1895 р.н., с.Борки Погост-Загородської волості Пінського повіту Мінської губернії (Білорусія), білорус, освіта початкова, у 1932 році вступив до ВКП(б), але був виключений "за пиятику й розвал колгоспу", проживав у с.Василівка-Гертопанівка Бобринецького району з 1919 року, член артілі ім.Чубаря. У 1934 році "за зрив жнивної кампанії" Бобринецьким народним судом був засуджений до 1 року неволі. Вдруге заарештований 9.02.1938 Бобринецьким райвідділом НКВС ("у 1934-37 роках разом з братом Панасом вели контрреволюційну агітацію, вихваляли життя в фашистській Польщі, брехливо відгукувались про радянську дійсність та хлібозаготівлю держави в колгоспах"). Засуджений 11.04.1939 Кіровоградським облсудом до 3 років ув'язнення у виправно-трудових таборах. Верховним судом УРСР 17.08.1939 вирок скасовано, звільнений з-під варти. Брат Кирило в Польщі, брат Іван в Америці. (П - 10295)
Борецький Іван Августович
1910 р.н., с.Кошелівка Червоноармійського району Житомирської області, поляк, освіта неповна середня, проживав у с.Бузникувате, рахівник колгоспу. У 1931 році арештовувався транспортним відділом ДПУ на ст.Бердичів у підозрі антирадянської діяльності, перебував під вартою кілька днів. Вдруге заарештований 29.09.1937 Вільшанським РВ НКВС ("син куркуля; у 20-х роках нелегально перетинав кордон у Польщу; в період колективізації і розкуркулень утік із села, до 1934-го жив у с.Хотень Ізяславського району, листувався з рідними в Польщі, тоді ж висланий із прикордонної смуги, потрапив у Бузникувате, підтримував зв'язки з Кримінським і Котовичем та польським перебіжчиком Вербицьким, провадив контрреволюційну націоналістичну діяльність"). Засуджений 10.01.1938 НКВС СРСР до розстрілу, вирок виконано 21.01.1938. Реабілітований 29.10.1957 трибуналом Київського військового округу. (П - 4014 )