Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Ш»

Всего записей: 118'962, страница 5685 из 5'949
Шпаковський Петро Венедиктович
1896 р.н., с.Тіньки Чигиринського району Черкаської області, українець, освіта середня (Київське художнє училище), проживав у м.Златополі (нині у складі м.Новомиргорода), завідувач перевалочним пунктом “Домнархарчу”. У 1920 році арештовувався ЧК за “належність до контрреволюційної організації, яка готувала збройне повстання проти радянської влади”, звільнений за недоведеністю звинувачення. Вдруге заарештований 4.02.1938 Златопільським РВ НКВС (“син священика, поручник царської армії, у 1918 році служив у петлюрівській армії, у 1920-ому – член холодноярського повстанкому; засновник контрреволюційної повстанської організації у Златопільському районі в 1934 році”). Засуджений 25.04.1938 трійкою УНКВС Київської області до розстрілу, вирок виконано 15.05.1938. Реабілітований 9.04.1958 Черкаським облсудом. Брат Роман емігрував за кордон; дружина Самбор Ольга Костівна у 1937 році засуджена НКВС СРСР і прокурором СРСР як агент польської розвідки по 1-ій категорії. (П – 11657)
Штільвассер Віктор Григорович
1903 р.н., м.Новомиргород, українець, освіта 8 класів, член ВКП(б) у 1926-38 роках, проживав у с.Богданівка (нова назва – Стоянівка) Новоукраїнського району, старшина батальйону 227-го стрілецького запасного полку. Заарештований 26.11.1944 відділом контррозвідки “Смерш” 2-ої гвардійської танкової армії (“співробітництво з німецькими окупантами у Богданівці: з квітня 1943 року працював заготівельником німецької сільськогосподарської комендатури, вилучав майно у радянських громадян для потреб німецького війська”). Засуджений 12.12.1944 трибуналом 2-ої ГТА до 15 років каторжних робіт з позбавленням громадянських прав на 5 років. Верховним судом СРСР 13.04.1955 міру покарання зменшено до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 2 роки, з-під варти звільнений 10.01.1955. Реабілітований 13.09.1993 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 14038)
Штундаренко Микола Іванович
1925 р.н., с.Мазурівка Аджамського (нині Тарасівської сільради Новгородківського) району, українець, освіта неповна середня, член ВЛКСМ з 1944 року, у 1943-44 роках воював рядовим на 2 і 3-ому Українських фронтах, нагороджений орденом Слави, медалями “За взяття Відня”, “За перемогу над Німеччиною”, по демобілізації проживав у м.Кіровограді, шофер “Меліоводбуду”. Заарештований 30.12.1949 УМДБ Кіровоградської області (антирадянська агітація: “у листопаді 1947 року направив у газету “Правда” анонімного листа антирадянського наклепницького змісту, який закликає до повалення радвлади, авторство Штундаренка підтверджено актом графологічної експертизи 28.10.1949”; окремі рядки з листа: “Від службовців, робітників і селян пригнобленої України. Народ України обманутий жидо-комуністами, організатором яких є Сталін, вже прожив 30 років у нужді і злиднях, донині його манять кусочком хліба, котрого із рук своїх не випускають. Бо так велить радянський лад. Його можна назвати і ладом пригноблення трудящих. Це такий лад, коли майже кожна людина має побувати в тюрмі, яких набудували стільки, що їх більше, ніж усіх разом узятих в Європі… Коли йшла війна, кожен солдат і більшість офіцерів мріяли про заможне майбутнє життя. Кожен казав: “Ось закінчиться війна і тоді ми не будем бачити колгоспного ярма…” А в 1947 році приорюють колоски на полях і людей не пускають на поле, щоб вони хоч трохи себе підкріпили… Народ України жде своїх визволителів! Хай живе майбутнє звільненої України. Геть колективне господарство, хай живе свобода! Цей лист прийнятий на зборах у цехах заводів і в колгоспах – у селах і містах золотої України”; Штундаренко авторство листа не визнав – за чотири роки написав у тюрмі 118 скарг у різноманітні радянські, партійні та юридичні інстанції). Засуджений 12.04.1950 Кіровоградським облсудом до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Верховним судом УРСР 17.02.1955 міру покарання зменшено до 5 років неволі, з-під варти звільнений. Реабілітований 20.06.1991 Кіровоградською облпрокуратурою. (12712 – П)