Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Ц»

Всего записей: 21'717, страница 1007 из 1'086
Цимбал Іван Ларіонович (Він Же Цимбал Микола Петрович)
1916 р.н., с.Михайлівка. українець, освіта незакінчена вища педагогічна (два курси Миколаївського педінституту у 1937 році), проживав у смт Гремиха Саамського району Мурманської області (Росія), військовослужбовець, командир відділення і 70-го окремого стрілецького будбату, молодший сержант. Заарештований 15.06.1944 контррозвідкою “Смерш” ("розвідник частини морської піхоти у серпні 1941 під Одесою здався в полон німцям, згодом повернувся в Червону армію; підозрювався як завербований румунською розвідкою шпигун, змінив ім'я й по батькові; вів антирадянську агітацію серед військовослужбовців"). Засуджений 23.08.1944 трибуналом Біломорської військової флотилії до розстрілу. 13.10.1944 вирок замінено до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. Реабілітований 6.02.1958 Верховним судом СРСР. (П - 5763)
Цимбал Софія Пилипівна
1923 р.н., с.Івангород, українка, освіта середня. член колгоспу "Перемога". Заарештована 30.04.1944 Олександрівським РВ НКДБ (“з березня 1942 до жовтня 1943 року працювала паспортисткою в районній поліції; в червні 1943-го націоналістом Павловським завербована в Організацію українських націоналістів, отримала псевдо "Леся": здійснювала зв'язок між учасниками націоналістичної організації, постачала їх чистими бланками паспортів 7). Олександрівським РВ НКДБ 25.08.1944 направлена до спецтабору НКВС №240 у м.Сталіно для фільтрації. Вдруге заарештована 31.07.1947 УНКДБ Кіровоградської області (“членство в ОУН: у серпні 1946 року протягом 5 днів переховувала націоналістів Павловського і Рябка. які у її хаті займались виготовленням фіктивних документів"). Засуджена 21.10.1947 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітована 23.10.1991 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 12817)
Циховський Іван Михайлович
1895 р.н., с.Залісся на Тернопільщині, поляк, освіта початкова, проживав у с.Поселянівка Олександрівського району, коваль колгоспу "Перемога". Заарештований 11.02.1938 Олександрівським РВ НКВС ("рядовим австрійської армії у 1915 році потрапив у російський полон, працював у економії поміщика поляка Шишковського на хуторі Северинівка Китайгородської сільради, після революції отримав у селі землю; поміщик Шишковський помер у 1918 році, а його брата Михайла біднота за знущання над ними розстріляла, син Казимир Шишковський у 1920 році емігрував на Захід; Циховський у 1918 році був завербований поміщиком Шишковським для розвідувальної роботи на користь Польщі, згодом передавав дані шпигунського характеру Казимиру, вихваляв фашизм у Польщі, розповсюджував провокації про становище в СРСР"). Засуджений 19.09.1938 трійкою УНКВС Київської області до розстрілу. вирок виконано 30.09.1938. Реабілітований 14.04.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 10820)
Царенко Юрій Панасович
1925 р.н., селище Арнаутове (нині у складі м.Кіровограда), українець, освіта неповна середня, проживав у м.Хабаровськ (Росія), рядовий військової частини 13684 – в Радянській армії з 1945 року. Заарештований 13.10.1948 контррозвідкою МДБ військової частини №44245 (“в роки німецької окупації рік жив у селі, а з травня 1942 по квітень 1945 жив і працював у Німеччині як остарбайтер; в липні 1948 року в колі вояків учинив ворожий образливий напад на адресу вождя народу, нецензурно виправивши його прізвище; поширював серед військовиків анекдоти антирадянського змісту, провадив контрреволюційну агітацію: “Німці харчуються краще, ніж ми, у них є в що одягнутись, не те, що в нас”). Засуджений 23.12.1948 військовим трибуналом військової частини №36731/2 до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Реабілітований 25.08.1967 Верховним судом СРСР. (П – 8118)
Цвєтков Михайло Васильович
1893 р.н., смт Козельщина Полтавської області, українець, освіта середня, проживав у м.Кіровограді, обліковець. У 1923 році 10 місяців перебував під слідством за нелегальний перетин державного кордону. Вдруге зааарештований 10.12.1929 Зінов’євським окрвідділом ДПУ (“поручник царської армії; в роки громадянської війни на посаді начальника радянської міліції у Новомиргороді оточив себе політбандитами і підтримував зв’язок із загонами Завгороднього та Гризла, які оперували в цій окрузі, і постачав їх зброєю; згодом переховувався у дружининому селі Гапсине, мав стосунки з бандитом Тереніним, якого пізніше було розстріляно; перейшов до загону Завгороднього, здійснював розбійні напади на радянські установи; у 1920 році втікає в Румунію, повернувся через три роки, на кордоні був затриманий органами ДПУ; після звільнення продовжив свою контрреволюційну діяльність: гуртує довкола себе залишки бандитизму, виключених із лав КП(б)У, поширює чутки про наближення війни і загибель радянської влади; будучи сексотом Зінов’євського окружного відділу ДПУ, сам виявив бажання, ніякої діяльності не провадив, навпаки – не дотримувався конспірації, бравував цим, аби його боялись і з ним рахувались” – із обвинувального висновку; із свідчень Цвєткова: “Мене арештовували німці у 1918 році на півтора місяця, втік і служив у більшовицькій поліції, за що був заарештований денікінцями у 1919 році на півтора місяця, звільнив з-під варти дядько дружини полковник Теренін, дочекався більшовиків: створював органи влади і міліцію у Новомиргороді, через кепські стосунки з головою райвиконкому і комісаром арештовувався не раз при переході через місто будь-якого загону; у 1920 році змушений був утекти в Рибницю, на румунську сторону, жив там три роки, а в 1923-ому повернувся додому”). Засуджений 3.02.1930 трійкою при колегії ДПУ УРСР до 10 років ув’язнення у концтаборі. Реабілітований 31.01.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 12382)