Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Х»

Всего записей: 58'850, страница 2799 из 2'943
Хлистун Яків Григорович
1905 р.н., х. Гостра Пустош Грузько-Бобринської сільради Бобринецького району, українець, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді, завідувач павільйону фото артілі "Коопфото". Заарештований 22.10.1940 УНКВС Кіровоградської області ("член баптистської секти"; із свідчень Хлистуна: "Мій батько довгий час був керівником баптистської секти, я також є переконаним проповідником, багато робив для організації й гуртування баптистів, проповідував на зборах, агітував проти всякої війни і зараз кажу: на випадок збройного нападу капіталістичних країн на СРСР я відмовлюсь узяти зброю в руки через свої релігійні переконання"; "у Хлистуна певний час переховувався роз'їзний баптистський проповідник Татарченко Іван Якович, який проживав без документів на нелегальному становищі" - див. також Микола Мартиненко і Микола Іщенко, Кіровоградський район, книга друга, яких також було засуджено до розстрілу і покарання зменшено до 10 років неволі). Засуджений 30.03.1941 Кіровоградським облсудом до розстрілу. Верховним судом УРСР 26.04.1941 міру покарання замінено на 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Помер 15.04.1950 в ув'язненні. Реабілітований 25.09.1991 Кіровоградською обласною прокуратурою. Батько Хлистун Григорій Трифонович у 1928 році репресовувався, господарство націоналізували, у 1930 році батько був засуджений до 3 років неволі і 5 років заслання за межі України, у 1934 році помер; брат Іван, 1898 р.н., служив у денікінців у 1918-19 роках, розстріляний чекістами; чоловік сестри Фросини Тейдер Гідт репресований; двоюрідний брат Жупаненко Григорій Григорійович у 1920 році емігрував у США, проживав в Нью-Йорку. (П - 12798)
Ходаковський Матвій Павлович
1885 р.н., с.Березянка Ружинського району Київської (нині Житомирської) області, поляк, освіта початкова, член ВКП(б) у 1917-23 роках, проживав на ст.Ємилівка Голованівського району, завідувач залізничної їдальні. Заарештований 29.10.1937 шляхово-транспортним відділом НКВС ст.Гайворон ("штаб-капітан царської армії, нагороджений трьома Георгіївськими хрестами - 4, 3 і 2 ступеню, двома орденами Анни - 3 і 2 ступеню, двома орденами Станіслава - З і 2 ступеню, орденом Володимира 4 ступеню; у 1919-21 роках воював у складі Червоної армії; 1917 року на Ризькому фронті вступив до української партії боротьбистів, яка 1920-го ввійшла до складу компартії України, а в 1923-ому подав заяву про вихід з партії через незгоду йти працювати головою сільської ради с.Архангельське Великоолександрівського, нині Високопільського, району Херсонської області; у 1919 служив у повстанському загоні отамана Григор'єва; працюючи на виробництві, виявляв повстанські настрої і закликав об'єднуватись для боротьби з радянською владою, на залізничний транспорт влаштувався обманним шляхом, приховавши своє соціально-політичне минуле, дискредитовував стахановсько-кривоносівські методи роботи, поширював контрреволюційні анекдоти, спрямовані проти єврейської нації"). Засуджений 20.11.1937 особливою нарадою НКВС і Прокурором СРСР до розстрілу, вирок виконано 26.11.1937. Реабілітований 6.06.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 12001)
Ходоровський Омелян Тимофійович
Храновський Никодим Вікторович
1906 р.н., с.Дяківка Тернівського району Одеської (нині Бершадського Вінницької) області, українець, освіта початкова, проживав у с. Тарасівка (нова назва Завітне) Казимирівської (нова назва - Чистопілля) сільради Голованівського (нині Вільшанського) району, хлібороб. У 1931 році розкуркулений, судимий за побиття селян. Заарештований 5.03.1933 Голованівським РВ ДПУ ("у 1931-32 роках закопував хліб, аби не здавати державі; у лютому 1933-го закликав людей не йти в поле, не давати посівного матеріалу, бо люди й так голодують"). Засуджений 2.04.1933 особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР до 3 років ув'язнення у концтаборі умовно, з-під варти звільнений. Реабілітований 18.03.1994 Кіровоградською облпрокураторою. Вдруге заарештований 5.05.1938 Вільшанським РВ НКВС (антирадянська агітація: "разом із Іваном Галущаком переконував людей не вступати в колгосп, поширював чутки про війну і поразку радянської влади, при цьому посилався на Євангеліє; у 1937 році відмовився брати участь у голосуванні за кандидатів до Верховної Ради, у 1938-ому не захотів підписуватись на державну позику для оборони країни"). Одеським обласним судом 28.05.1939 виправданий, з-під варти звільнений. Брат Дмитро у 1937 році репресований як член контрреволюційного угруповання під проводом Кіндрата Вареника. (ГП - 7305, 3010)