Сохранено 2862436 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Т»

Всего записей: 108'486, страница 5083 из 5'425
Теплицька Іда-Ціпа Перецівна
Тереля Йосип Михайлович
1943 р.н., с.Келечин Міжгірського району Закарпатської області, українець, освіта середня, проживав у м.Свалява Закарпатської області, до 1962 року працював столярем Закарпатського управління “Курортбуд”, в’язень виправно-трудового табору №6 м.Кіровограда, “особливі прикмети: на правій стороні грудей – татуювання у вигляді тризуба, меча й колоса”. Тричі засуджувався (статті: 223 частина 2, 17 ч.2, 183 ч.1 і 2 кримінального кодексу УРСР): у 1962 році народним судом Свалявського району Закарпатської області до 4 років неволі; у 1963-ому Ужгородським нарсудом до 2,5 років; у 1966-ому нарсудом Крижопільського району Вінницької області до 5 років неволі. Вчетверте заарештований 17.08.1967 управлінням КДБ при Раді Міністрів УРСР Кіровоградської області (“будучи засудженим у 1962 році, потрапив під вплив націоналістів серед ув’язнених, став на шлях відкритої боротьби з радянською дійсністю, переслідував мету створити підпілля і скинути радвладу на Україні; у серпні 1965 року втік із колонії, писав статті й вірші антирадянського змісту, 1.03.1966 здав їх в управління КДБ Луганської області, прийшовши з повинною; 26 січня 1967 року із Ладижинської в’язниці Тростянецького району Вінницької області був переведений в ВТК №6 м.Кіровограда за те, що передав в’язню Ігорю, який виходив на волю, власний рукопис антирадянської статті і став готуватись до втечі; засуджений за втечу із тюрми, серед в’язнів пропагував ідею самостійної України; у липні 1967 року разом із Алімом Сайфутдіновим та Юрієм Запашним виготовив 4 листівки, 3 з яких відправив у редакції газет “Кіровоградська правда” і “Молодий комунар” та в партійно-радянські органи влади; згодом виготовили іще 150 листівок, які розповсюджували шляхом перекидання за межі виправно-трудової колонії через тюремний паркан та передачі через звільнених на волю; із підошви гумового чобота пробував виготовити кліше для друкування листівок антирадянського змісту; у зошиті вів ідейно шкідливі, наклепницькі записи”). Засуджений 22.12.1967 Кіровоградським облсудом до 3 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 28.08.1991 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 12753)
Терещенко Василь Максимович
1907 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта початкова, проживав у с.Рівному Новоукраїнського району, завідувач механічної майстерні Семенастівської машино-тракторної станції. Заарештований 21.06.1946 Кіровоградським облуправлінням МДБ (співпраця з німецькими окупантами: “працюючи старшим механіком, разом із старшиною МТС О.Самченком відновили у с.Володимирівці Кіровоградського району до роботи 51 трактор, 15 комбайнів, 3 автомашини, сільськогосподарський інвентар, ремонтну майстерню, у 1941 році здали німцям 1500 центнерів зерна, у 1943 році зібрали врожай із площі 4 тисячі гектарів, відправили в німецький тил 10 тракторів і 5 молотарок”). Засуджений 15.05.1947 Кіровоградським облсудом до 4 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки та конфіскацією майна. Реабілітований 19.11.1991 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 12840)
Терещенко Юхим Степанович
1896 р.н., с.Рубань Немирівського району Вінницької області, українець, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді, за фахом бухгалтер, у 1935-37 роках помічник начальника штабу 43-го полку, на момент арешту безробітний. Заарештований 13.09.1937 Кіровським міськвідділом НКВС (“з 1919 року був секретним співробітником НК, ДПУ, НКВС: за завданням Вінницької губЧК був впроваджений у банду отамана Лиха, який у 1919 році вибирався у Польщу для зв’язку з Юрком Тютюнником, там же Терещенка перехопила польська розвідка й доручила йому шпигунські завдання; у 1919-21 роках залучався органами ЧК для ліквідації повстанських загонів, які оперували на терені України, та до знищення Українського повстанкому у 1922 році; у 1930-ому перебував під вартою 6 місяців за спецзавданням органів ДПУ; будучи сексотом НКВС, дворушничав; у 1934 році заявляв працівникам банку, що він співробітник НКВС і всіх пересаджає”, “за віддану роботу в органах ДПУ нагороджений годинником, револьвером і конем”). Засуджений 10.04.1938 трійкою УНКВС Миколаївської області до розстрілу, дати виконання вироку у справі не вказано. Реабілітований 24.01.1968 Кіровоградським облсудом. (П – 8149)
Тертилова Меланія Артемівна
1893 р.н., м.Кіровоград, українка, неписьменна, міщанка, без певних занять. Заарештована 26.10.1944 управлінням НКВС Кіровоградської області (“будучи невдоволена радянською владою за репресії її сина Михайла, в період німецької окупації провадила антирадянську агітацію серед мешканців міста: “Якби радянська влада й повернулась, я б тут не жила, а мучилась: та влада тільки людей садила по тюрмах за запізнення на роботу”; вихваляла німецьку зброю: “Ось де культурна й непереможна армія – Німеччина здолає всіх”; незаконно зберігала зброю: при обшуку виявлено й вилучено російську гвинтівку, обріз із такої гвинтівки, 60 патронів, а також німецькі газети та листи дочки Юлії з Німеччини, в яких вихваляється тамтешнє життя”). Засуджена 19.12.1944 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітована 27.05.1955 трибуналом Київського військового округу. (П – 2286)
Тимонін Яків Іванович
1901 р.н., м.Жердівка Тамбовської області (Росія), росіянин, освіта вища (Військово-повітряна академія ім.Жуковського, Москва, 1932-37), член ВКП(б) у 1920-38 роках, проживав у м.Кіровограді, старший інженер цеху №16 заводу “Червона зірка”. Заарештований 27.06.1941 управлінням НКДБ Кіровоградської області (“у 1928 році написав у партбюро 82-го стрілецького полку 82-ої гірсько-стрілецької дивізії заяву про вихід із партії, бо ХV партз’їзд не став справжнім виразником мас, оскільки був представлений лиш секретарями парткомів; писав, що політруки в армії не потрібні, бо й так значний партпрошарок, що в армії просувають по службі не гідних цього командирів, а пристосуванців та підлабузників – з партії не був виключений, отримав лиш сувору догану, бо визнав свої помилки, виключений у 1938-ому через партсправу 1928 року і звільнений з лав армії 5.08.1938”; працюючи на заводі з листопада 1938-го, вів антирадянську агітацію: “Робітничий клас в СРСР може прийняти будь-який державний лад, бо робітники в нас шкурники”, “Існування парторганізацій на підприємствах зайве, крім шкоди нічого не дають – лиш знижують виробничу дисципліну, підривають авторитет і єдиноначальність керівників підприємств”, “Червона армія на випадок війни з Німеччиною за кілька днів буде розгромлена – фінська війна це вже продемонструвала, в якій Червона армія зазнала величезних втрат у живій силі”). Засуджений 19.09.1942 особливою нарадою НКВС СРСР до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Особливою нарадою НКВС СРСР 11.12.1944 міру покарання зменшено на 1 рік, звільнений 27.06.1948. Реабілітований двічі: 29.03.1956 Кіровоградським облсудом і 7.07.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 3371, 12274)
Тимченко (Холіна) Наталя Лук’янівна
1901 р.н., c.Комишувате Васильєве-Петрівського (нині Першотравневого) району Донецької області, українка, освіта початкова, проживала у м.Кіровограді, вагар, завідувач їдальні СШ №3, завідувач буфету облуправління НКВС. Заарештована 12.09.1945 транспортним відділом НКДБ Одеської залізниці (“в роки війни проживала у окупованому німцями Кіровограді, разом із Трохимом Слоневським видала комуніста Гаврила Омеляненка, якого німці розстріляли; у грудні 1943 року евакуювалась разом із родиною у Німеччину, повернулась у 1945-ому; зводила наклепи на адресу радвлади, погрожувала комуністам і їхнім сім’ям”). Засуджена 18.05.1946 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 15 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Трибуналом Київського військового округу 18.05.1956 виправдана, справу припинено, з-під варти звільнена. Мати і брат розкуркулені у 1930 році, брат Василь засуджений у 1937 році до 8 років неволі. (6973 – П)