Сохранено 2862436 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Т»

Всего записей: 108'486, страница 5052 из 5'425
Талда Микола Карпович
,1914 р.н., с.Петроострів, українець, освіта 3 класи, проживав у с.Лев-Балка, в Червоній армії з квітня 1944 року. Заарештований 4.09.1944 відділом контррозвідки “Смерш” 5-ої гвардійської армії (“знаходячись у шпиталі №1597 на лікуванні, вів поразницьку агітацію, вихваляв техніку і армію ворога, зводив наклепи на радянське керівництво: “Ми, українці – темношкірі, а вони росіяни, тому ми повинні бути у них рабами; на наші сім’ї в тилу накладають непомірні податки, так що змушені продавати останнє, наші діти помирають з голоду”, “Німецькі війська тепер відступають свідомо, щоб затягнути у глибину німецького тилу всю російську армію, а потім ударити по російському Іванові; для цього удару готується і армія Власова – ось тоді в Європі відкриється другий фронт, тільки не той, з яким домовлялись наші керівники, а той, що вдарить Червону армію взад і вперед”). Контррозвідкою “Смерш” 5-ої гвардійської армії 14.11.1944 справу припинено, з-під варти звільнений. (П – 4977)
Тамко Олексій Олександрович
1925 р.н., с.Андріївка, українець, освіта незакінчена вища (фінансово-економічний інститут), член ВЛКСМ, інвалід 3-ої групи, вагар колгоспу ім.Хрущова. Заарештований 3.11.1951 Златопільським РВ МДБ (“під час німецької окупації разом із ровесником-односельцем Федором Тамком читав і обговорював листівки від членів Української повстанської армії, які закликали вести боротьбу на два фронти – з німецькою і більшовицькою владами, за створення Української Самостійної Держави, висловлював терористичні наміри стосовно керівників радянського уряду; у квітні 1944-го покликаний в Червону армію, пройшов Європу, нагороджений медалями, у грудні 1945-го у зв’язку з двома тяжкими пораненнями демобілізований; писав художні твори антирадянського змісту – при обшуку вилучено 51 рукопис обсягом 779 сторінок віршів, байок, оповідань, публіцистики з наклепами на умови життя в СРСР та на колгоспний лад; у 1948 році під час одвідин Златополя угорською делегацією мав намір передати рукописи за кордон, але не вдалося; філософсько-економічні та на інші теми трактати “Рішення енергетичної проблеми”, “Один із способів боротьби за щорічне плодоношення саду”, “Будова Всесвіту”, “Походження людини”, “Місяць – наш супутник”, всього 8 рукописів, 2.04.1952 були спалені репресивними органами; 20.11.1951 етапований у Дніпропетровську психіатричну лікарню – до 18.03.1952). Засуджений 29.04.1952 Кіровоградським облсудом до 25 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Верховним судом УРСР 16.12.1955 міру покарання зменшено до 10 років ув’язнення у ВТТ. Верховною радою СРСР 7.09.1956 міру покарання зменшено до 8 років неволі. Реабілітований 30.11.1992 Генеральною прокуратурою України. (П – 13685)
Тамко Федір Іванович
1926 р.н., с.Андріївка, українець, освіта 9 класів, червоноармієць військової частини 70426. Заарештований 18.10.1944 відділом контррозвідки “Смерш” 42-ої навчальної стрілецької дивізії (агітація проти колгоспного ладу, наклепи на керівників партії та уряду: “ще учнем Листопадівської середньої школи у 1940 році поширював антирадянські настрої, у перші дні окупації написав вірші, в яких вітав прихід німців в Україну, називав їх “визволителями українського народу”, згодом розчарувався у німецькій владі, став націоналістом – хотів бачити Україну самостійною державою, у вересні 1943-го мав стосунки з односельцями Олександром Терещенком та його товаришем Щербиною, які кликали його в Українську повстанську армію, залишили йому дві націоналістичні листівки, які Федір читав і обговорював із односельцями Олексою Тамком та Миколою Пецуном, всі троє готові були податись в УПА, але зв’язок загубився”). Засуджений 25.04.1945 трибуналом військової частини 59237 до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років. У 1948 помер у таборі. (П – 13685)