Тамко Олексій Олександрович

1925 р.н., с.Андріївка, українець, освіта незакінчена вища (фінансово-економічний інститут), член ВЛКСМ, інвалід 3-ої групи, вагар колгоспу ім.Хрущова. Заарештований 3.11.1951 Златопільським РВ МДБ (“під час німецької окупації разом із ровесником-односельцем Федором Тамком читав і обговорював листівки від членів Української повстанської армії, які закликали вести боротьбу на два фронти – з німецькою і більшовицькою владами, за створення Української Самостійної Держави, висловлював терористичні наміри стосовно керівників радянського уряду; у квітні 1944-го покликаний в Червону армію, пройшов Європу, нагороджений медалями, у грудні 1945-го у зв’язку з двома тяжкими пораненнями демобілізований; писав художні твори антирадянського змісту – при обшуку вилучено 51 рукопис обсягом 779 сторінок віршів, байок, оповідань, публіцистики з наклепами на умови життя в СРСР та на колгоспний лад; у 1948 році під час одвідин Златополя угорською делегацією мав намір передати рукописи за кордон, але не вдалося; філософсько-економічні та на інші теми трактати “Рішення енергетичної проблеми”, “Один із способів боротьби за щорічне плодоношення саду”, “Будова Всесвіту”, “Походження людини”, “Місяць – наш супутник”, всього 8 рукописів, 2.04.1952 були спалені репресивними органами; 20.11.1951 етапований у Дніпропетровську психіатричну лікарню – до 18.03.1952). Засуджений 29.04.1952 Кіровоградським облсудом до 25 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Верховним судом УРСР 16.12.1955 міру покарання зменшено до 10 років ув’язнення у ВТТ. Верховною радою СРСР 7.09.1956 міру покарання зменшено до 8 років неволі. Реабілітований 30.11.1992 Генеральною прокуратурою України. (П – 13685)