Сохранено 2803862 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Н»

Всего записей: 68'165, страница 3289 из 3'409
Нешевець Софія Марківна
Никитчук (Микитчук) Мирон Климентійович
Новосельський Никанор Степанович
1907 р.н.. с.Вищі Верещаки, українець. освіта початкова. проживав у м.Кам'янка Черкаської області. дорожний. десятник. Заарештований 26.03.1938 Кам'янським МВ НКВС ( підозрювався як член контрреволюційної молодіжної організації на підставі того, що в його квартирі було виявлений зошит із контрреволюційними записами, який належав Миколі Чапчаю, бо він мешкав певний час у квартирі Новосельського; знав, що Ганна, Фросина й Микола Чапчаї втекли із заслання й не доніс на них органам безпеки"). Управлінням держбезпеки НКВС Київської області 28.12.1938 справу припинено. з-під варти звільнений. Батько дружини Іван Іванович Чапчай розкуркулений і висланий на північ в Архангельську область, у 1936 році повернувся, в 1937-ому заарештований за антирадянську діяльність, заарештовані також брат і сестра дружини Микола, 1919 р.н., і Ганна, 1917 р.н., Чапчаї у 1938 році. (П - 6680)
Носенко Йосип Тихонович
1894 р.н., с.Михайлівка, українець, освіта початкова. проживав на ст.Цибулеве Знам'янського району, помічник начальника станції. У 1921 році був заарештований особливим відділом б-ої армії, підозрюваний у контрреволюційній діяльності, перебував під вартою 2 місяці. Вдруге зарештований 5.02.1929 шляхово-транспортним відділом ОДПУ ст.Бобринська (антирадянська діяльність: "тримав тісні зв'язки з повстанськими загонами отамана Хмари, які оперували в цьому регіоні, здійснював зв'язок цей через сестру Параску, яка щодня ходила в ліс до братів Сергія і Федора, передавав для Хмари свідчення про розташування військових підрозділів червоних. завдяки чому довго загін Хмари був невловимий", "дискредитовував комсомольців і робкорів: "Робкори є радянськими шпигунами". залякував їх розправою"). Засуджений 16.08.1929 особливою нарадою при колегії ОДПУ до 3 років ув'язнення у концтаборі. Реабілітований 30.1.1993 Кіровоградською облпрокуратурою. Втретє, працюючи старшим телеграфістом залізничної станції, заарештований 23.10.1945 шляхово-транспортним відділом НКДБ ст. імені Шевченка ("в період німецької окупації від жовтня 1941 до листопада 1943 року працював сигналістом блокпоста ст.Красносілля Одеської залізниці, вів серед робітників антирадянську агітацію, вихваляв життя й порядки при німецькій владі; у квітні 1941 року зібрав листівки. розкидані з радянського літака і здав їх коменданту ст.Цибулеве, аби вони не потрапили до рук радянських патріотів"). Засуджений 9.01.1946 військовим трибуналом Одеської залізниці до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітований 21.03.1990 Кіровоградським облсудом. (П - 7756, 13987)
Носков Дмитро Микитович
1912 р.н., м.Олександрія, росіянин, освіта середня, член ВЛКСМ з 1925 року, кандидат у члени ВКП(б) в 1930 році (вибув за власною ініціативою), проживав у м.Ленінграді (нині Санкт-Петербург), курсант другого курсу Військово-морського училища ім.Фрунзе. У 1929 році перебував під слідством за нестачу казенних грошей - 18 рублів, які вніс у адміністративному порядку. Заарештований 23.01.1935 УНКВС Ленінградської області ("на квартирі Георгія Кузьміна брав участь у контрреволюційних розмовах: після вбивства лідера більшовицької партії Кірова він разом із двоюрідним братом Георгія Воніфатієм Кузьміним поділяли терористичні переконання Георгія"; із листа до Георгія Кузьміна у 1932 році: "Україна оголосила себе ударною в галузі заготівлі хліба; у портах Миколаєва й Одеси під елеваторами стоять величезні махини, грецькі пароплави, з яких валить чорний дим, що виїдає серце у селянина й мозок у робітника. Ех, про що говорити"). Військовою прокуратурою Балтійського флоту 4.05.1935 справу припинено, з-під варти звільнений. (П - 12687)
Нікандрова Ганна Антонівна
1901 р.н., с.Кіжі Двінського повіту (Латвія), латишка, освіта початкова, член ВКП(б) у 1930-32 роках (вибула механічно), проживала у м.Кіровограді, робітниця механо-складального цеху заводу “Червона зірка”. Заарештована 3.12.1937 Кіровським міськвідділом НКВС (“із Латвії у 1915 році переїхала в Санкт-Петербург, у 1917-32 роках жила в Харкові”; “дискредитовувала ВКП(б) і стахановський соціалістичний рух: доводила, що в результаті неправильної політики партії умови для роботи на виробництві створюються тільки для комуністів і саме вони стають стахановцями, отримують великі зарплати, а на безпартійних робітників ніхто не звертає уваги і вони змушені жити надголодь; стахановський рух видуманий для того, щоб експлуатувати робітників шляхом підвищення норм виробітку і зниження розцінок”). Засуджена 10.03.1939 Миколаївським судом до 2 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Кіровоградською облпрокуратурою 25.02.1939 звільнена з-під варти під підписку про невиїзд. Реабілітована 26.10.1993 Генеральною прокуратурою України. (П – 842)
Ніколаєнко Трохим Герасимович
1883 р.н., м.Новогеоргіївськ (нині м.Світловодськ), українець, освіта початкова, завідувач чоботарної майстерні. Заарештований 9.07.1941 Чигиринським міжрайвідділом НКДБ Кіровоградської області (“в минулому мав кустарну майстерню з найманою працею 10 робітників; після Лютневої революції 1917 року був членом правління міської думи при Тимчасовому уряді і членом українських організацій Олександрійського повітового українського зібрання, згодом відряджений у Київ на Всеукраїнські збори самостійників; провадив антирадянську агітацію націоналістичного й антисемітського змісту: “Заходи радвлади робітникам і селянам уже в печінках сидять, терпіння скоро лопне, бо засіла одна ж—рва в центрах й керує згори, а наші дурні із шкури лізуть та все виконують”, “От часи пішли, що й дітям цукерок не купиш; ось збереться 18-а партконференція і дасть нам хліба, цукру й усього доволі”, “Діти мої, якщо не відокремитесь від Москви, то будете свою курочку, самими ж вирощену, купувати в Москві і їсти з їхнього дозволу”). Етапований в Усть-Кам’яногірську в’язницю №17, Казахстан. Засуджений 17.06.1942 особливою нарадою при НКВС СРСР до 8 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Помер 22.02.1943 в Ангарлагу – м.Заярськ Іркутської області, Росія. Реабілітований 28.04.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 10786)
Нікулін Костянтин Іванович
1884 р.н., м.Кунгур Уральської області (нині Пермської, Росія), росіянин, освіта початкова, у 1924-29 роках член компартії Чехословаччини і член ВКП(б) до арешту, проживав у м.Кіровограді, комірник заводу “Червона зірка”. Заарештований 11.10.1937 Кіровським МВ НКВС (“перебуваючи на службі в царській армії, у 1914 році потрапив у німецький полон і проживав у м.Квітленбург до 1919-го, згодом десять років жив у Празі, в 1929-ому вернувся в СРСР, Зінов’євськ, листувався з дружиною у Чехословаччині, провадив контрреволюційну націоналістичну пропаганду: “В Радянському Союзі треба місяць працювати, щоб купити черевики, яких за гроші ніде дістати”, в момент винесення вироку троцькістській банді Тухачевського, Якіра та інших Нікулін робітникам пояснював: “Що вони нам, сірякам, пудрять мізки, коли он такі великі люди йдуть проти ВКП(б)!”). Засуджений 28.11.1937 особливою нарадою НКВС СРСР до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Звільнений 11.10.1947 із Карагандинських таборів. Реабілітований 12.03.1957 трибуналом Київського військового округу. (П – 3612)