Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «Л»

Всего записей: 107'334, страница 5028 из 5'367
Левченко Анатолій Олександрович
1926 р.н., смт Нова Ушиця Кам’янець-Подільської (нині Хмельницької) області, українець, освіта неповна середня, проживав у м.Кіровограді, червоноармієць 35-ої навчальної стрілецької дивізії. Заарештований 19.08.1944 відділом контррозвідки “Смерш” 25-го навчального стрілецького полку (“разом із червоноармійцями Георгієм Челіновим – див. Кіровоград – та Борисом Коптевим – див. Новомиргород – систематично серед військовослужбовців провадили антирадянську агітацію профашистського характеру, вихваляли німецьку армію, зводили наклепи на армію Червону, висловлювали терористичні наміри стосовно молодших командирів, відмовлялись від приймання їжі”; “Левченко з 1941 по 1944 роки проживав на тимчасово окупованій німцями території Кіровоградської області, працював у міській управі покрівельником”; витримки із листа А.Левченка 2 березня 1956 року на ім’я Генерального прокурора СРСР: “я дійсно говорив про погане харчування, але яка тут агітація може бути? за два місяці в армії єдиний раз був зварений борщ із буряком, засмажений салом”, “на слідстві я себе винуватим не визнавав, то після того до мене стали застосовувати фізичне насилля: садили в карцер без їжі і води на три доби, ставили обличчям до стіни і так тримали всю ніч – вартовим було наказано стріляти, якщо я сяду, – а вранці відводили під руки у камеру; довго я так витримати не міг і став підписувати все, що мені пропонували”). Засуджений 27.09.1944 військовим трибуналом 35-ої стрілецької дивізії до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки, звільнений 23.09.1951. Реабілітований 23.11.1958 трибуналом Одеського військового округу. (П – 7355)
Легендзевич Олександр Анатолійович
1892 р.н., м.Одеса, росіянин, освіта початкова (4 класи міського училища), проживав у м.Кіровограді, інкасатор-диспетчер підприємства “Автогужтранспорт”. У 1935 році був засуджений до 3 років неволі за “антирадянську агітацію”, після звільнення у 1937 році, маючи обмеження щодо місця проживання, перебрався до Кіровограда. Вдруге заарештований 14.03.1944 управлінням НКВС Кіровоградської області (“з 1941 року служив у кримінальній поліції позаштатним агентом слідчої частини, брав участь у описуванні та вилученні майна радянських громадян; у 1943 році за його доносом були заарештовані два члени ВКП(б)” – із обвинувального висновку; із свідчень Легендзевича: “У поліції я не служив і ні на кого не доносив, а заарештований на основі чуток, про які повідомили трибуналу свідки”). Засуджений 14.06.1944 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітований 12.05.1992 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 13294)
Легенький Оникій Васильович
Лейтман Ісаак Михайлович
Лелеко-Коновалова Ганна Сидорівна
1903 р.н., с.Федірки, українка, освіта початкова, за фахом шофер, безробітна. У 1931 році розкуркулена і вислана на північ. Заарештована 9.09.1944 Новогеоргіївським РВ НКДБ (“в період німецької окупації повернулась у село і разом з братом Іваном зайняли хату, відібрану під час розкуркулення; зводила наклепи на радянський уряд і Червону армію, зокрема казала, що Червона армія більше не повернеться, бо німці її розбили”). Засуджена 26.12.1944 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 15 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Звільнена із Ангарського виправно-трудового табору 27.06.1955 за ухвалою Іркутського облсуду від 30.01.1955. Реабілітована 14.12.1989 Верховним судом УРСР. Мати у 1931 році разом із синами Іваном і Федором розкуркулені “за невиконання твердого завдання”; брат Іван в роки німецької окупації працював старостою сільуправи – засуджений до розстрілу; брат Федір засуджений. (П – 11078)
Лен Армін Ісакович
1886 р.н., с.Канцерівка Хортицької волості Катеринославської губернії (нині Запорізького району Запорізької області), німець, освіта вища технічна, проживав у м.Москва, ст.Вишняки (Росія), начальник управління капітального будівництва Союзсільмашу. Заарештований 23.10.1930 ОДПУ (“на заводі “Червона зірка” м.Зінов’євська протягом років існувала група інженерів, які, керовані головним інженером Леном, поставили завдання: бути готовим на випадок здійснення концесії чи інтервенції”, “шкідницькі акти принесли заводу колосальні збитки, зірвали виробничі програми, затримали посівну кампанію й омертвили основний капітал”, “Лен зривав капбудівництво на заводі, зумисне неправильно конструював сільгоспмашини, затримував рух раціоналізаторства”). Трійкою при колегії ДПУ УРСР 2.08.1931 справу припинено, з-під варти звільнений. Реабілітований 27.07.1990 Кіровоградською облпрокуратурою. (1751 – П)