Сохранено 2862436 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «К»

Всего записей: 347'407, страница 16239 из 17'371
Козлітін Володимир Матвійович
1906 р.н., с.Лелеківка (нині у складі міста), українець, освіта середня спеціальна (Одеський морський технікум, 1930), член ВКП(б) у 1932-36 роках, проживав у м.Кіровограді, інспектор відділу кадрів паровозної служби Одеської залізниці. Заарештований 7.09.1936 транспортним відділом управління Держбезпеки УНКВС Одеської області (“антирадянська діяльність: розповсюджував серед робітників контрреволюційну теорію з питань індустріалізації в СРСР; при обговоренні присуду Верховного суду по справі троцькістів-зінов’євців захищав їх; при обшуку у Козлітіна були знайдені книги Троцького і Зінов’єва: “Я зберігав їх, бо хотів пізнати лівий ухил”). Засуджений 24.04.1937 лінійним судом Одеської залізниці до 3 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 1 рік. Реабілітований 23.07.1958 Верховним судом СРСР. (П – 7340)
Колісниченко Григорій Миколайович
1907 р.н., с.Воронцовка Воронезької області, українець, освіта неповна середня, кандидат у члени ВКП(б) у 1932 році (виключений за “невитриманість і недисциплінованість”), проживав у м.Кіровограді, інструктор з ліквідації неписьменності Одеської залізниці. Заарештований 25.08.1936 шляхово-транспортним відділом УДБ НКВС ст.Кірово-Українська (“поширював вигадки про прийдешній переворот в СРСР, критикував заходи партії й уряду, а також вождів, особливо вождя народу тов.Сталіна: “Стахановський рух видумали для того, щоб краще можна було експлуатувати робітничий клас”, “Стосовно статті Конституції про свободу слова і друку – сущий обман: скажи бодай щось проти радянської влади – тебе одразу заарештують”). Засуджений 12.10.1936 лінійним судом Одеської залізниці до 3 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 2 роки. Реабілітований 21.04.1992 Генпрокуратурою України. (П – 13222)
Колдейський Станіслав Людвігович
1900 р.н., м.Радом Люблінського воєводства (Польща), поляк, освіта 3 класи, без певного місця проживання та місця роботи, скляр. Заарештований 28.06.1940 управлінням НКВС Кіровоградської області (“у 1939 році працював склодувом на заводі “Герич”, з початком німецької війни прибув у м.Брест, де записався на роботи в Донбас, разом із біженцями прибув на ст.Кірово-Українську, звідки його направили для робіт у Єлизаветградківський район, але оскільки його зарплата не влаштовувала, то він виїхав у Кіровоград, де з 9.03.1940 по 2.04.1940 перебував без певного місця проживання й занять, із квітня по червень працював на шахті “Піонер”, згодом не мав роботи – звинувачувався в тому, що мав намір повернутись до рідних, які проживали на території Польщі, окупованій німецькими військами”). Засуджений 11.10.1940 особливою нарадою НКВС СРСР до 3 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 30.06.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 12135)
Колесник Степан Захарович
1901 р.н., с.Шевченкове Новоустинівської сільради, українець, освіта початкова, проживав у селищі Шевченко при ст.Долинська, кочегар депо залізничної станції. У 1929 році за образу уповноваженого райпарткому отримав 3 місяці примусової праці; 1931-ому розкуркулений, позбавлений виборчих прав. Заарештований 17.03.1933 шляхово-транспортним відділом ст.Знам’янка (“в роки громадянської війни був у повстанському загоні Іванова; у 1932-ому пішов працювати на залізницю кочегаром, вів антирадянську агітацію: “На селах розкуркулюють, забирають хліб, відправляють його за кордон, а робітники й селяни голодують”; із шкідницькою метою допустив протікання димогарних труб на конкурсному паровозі”). Засуджений 4.04.1933 особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР до заслання у півічний край на 3 роки. Реабілітований 3.11.1993 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 7675)
Коломієць Іван Павлович
1916 р.н., с.Колодисте Ладиженського району Київської (нині Уманського Черкаської) області, українець, освіта середня, проживав у м.Кіровограді, головний бухгалтер будівельного технікуму. Заарештований 22.01.1957 управлінням КДБ Кіровоградської області (“у липні 1941 року був полонений і перебував у Румунії до травня 1945 року, підтримував зв’язки з румунською комуністичною організацією м.Турда; у лютому 1955 року написав анонімний документ антирадянського змісту, в якому зводив наклеп на радянський уряд і радянську дійсність, 27.02.1955 опустив цей документ у виборчу урну на виборах у республіканські та місцеві ради депутатів трудящих, на бюлетені написав: “Вибори вважаю незаконними”; у березні 1955-го написав анонімного листа в редакцію журналу “Перець”, де зводив наклепи на Хрущова; у 1956 році після ХХ з’їзду КПРС написав замітку з наклепом на одного з керівників партії, лишив її вдома; протягом 1954-56 років систематично слухав антирадянські передачі зарубіжних радіостанцій і записував їх”). Засуджений 22.03.1957 Кіровоградським облсудом до 6 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки та конфіскацією майна. Реабілітований 16.05.1994 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 14168)
Комашко Володимир Емільович
1894 р.н., м.Кіровоград, українець (за іншими даними німець), освіта вища (Тбіліський інженерно-меліоративний інститут), член ВКП(б) з 1920 року, проживав у м.Тифліс (нині Тбілісі, Грузія), старший інженер-інспектор тресту Грузхарчобуд. Заарештований 13.12.1935 першим відділом управління НКВС Грузинської РСР (“незаконно народжений син колишнього власника чавуно-ливарного заводу німця Бургарда Еміля Ебергардовича, у 1907 році разом з матір’ю, українкою, артисткою, яка вийшла заміж за Попова, переїхали у Новочеркаськ, де закінчив гімназію, був призваний до царської армії, у 1915 році потрапив у австрійський полон, у 1918-ому вернувся в Новочеркаськ, працював у міській управі, у 1920-28 був на політроботі в Червоній армії; на заняттях гуртка з вивчення історії партії при обговоренні питання про впорядкування та обладнання червоної кімнати запитав, чи не Троцькому належить лозунг “Пролетарі – на коня!”, хоча знав, що червона кіннота була створена партією Леніна-Сталіна наперекір Троцькому – вихваляв роль Троцького у громадянській війні порівняно з роллю Сталіна”). Особливою нарадою НКВС СРСР 20.03.1936 справу припинено, з-під варти звільнений. Реабілітований 1.07.1964 трибуналом Закавказького військового округу. Вдруге, працюючи перекладачем при адміністрації залізничного вузла у м.Ерфурт, Німеччина, заарештований 11.01.1946 відділом контррозвідки “Смерш” управління радянської військової адміністрації федеральної землі Тюрінгія (“у серпні 1941 року як військовий інженер був мобілізований у Червону армію, 28.06.1942 в районі м.Керчі, Крим, потрапив до німецького полону, до вересня 1943-го служив у німців перекладачем, згодом як німець був звільнений із табору військовополонених і виїхав до Німеччини, прийняв німецьке громадянство, а після закінчення війни не бажав вертатись у Радянський Союз; висловлював антирадянські видумки стосовно матеріальних умов життя в СРСР”). Засуджений 28.06.1946 військовим трибуналом 8-ої гвардійської Армії до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням звання військового інженера 2-го рангу, громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Звільнений 18.09.1954. Реабілітований 24.09.1964 трибуналом Московського військового округу. (П – 7860)