Сохранено 2862436 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «К»

Всего записей: 347'407, страница 16167 из 17'371
Камінський Федір Йосипович
1891 р.н., с.Переямпіль, українець, освіта неповна середня, проживав у селищі Пролетар при ст.Гайворон, бухгалтер 6-го експлуатаційного району залізничної станції. Заарештований 20.02.1932 шляхово-транспортним відділом ОДПУ ст.Гайворон ("у 1918-19 роках служив писарем у війську армії УНР, ад'ютантом 6-го піхотного полку, що входив до дивізії Юрка Тютюнника; у 1920 році був членом ревкому с.Переямпіль, одружений із дочкою куркуля Темнянських хуторів Радомського, підтримував зв'язок з братом дружини Василем, висланим на північ, взяв до себе на утримання його матір та всиновив його неповнолітнього хлопця; у минулому мав стосунки із політбандитом Гевелем, якого розстріляно у 1922 році"). Засуджений 14.04.1932 особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР до 3 років позбавлення права проживання в 12 населених пунктах. Реабілітований 24.05.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 11019)
Камоцький Іван Вікентійович
1885 р.н., смт Теплик Вінницької області, поляк, письменний, проживав у с.Струнькове (нині у складі м.Гайворон), слюсар депо залізничної станції. У 1931 році як політично неблагонадійний висилався на тилові дороги Уральської залізниці, звідки втік. Вдруге заарештований 9.03.1938 шляхово-транспортним відділом ГУДБ НКВС ст.Гайворон (контрреволюційна діяльність: "Я належав до польської національної школи, яка існувала у Гайвороні з 1916 року, розформували яку у 1920-ому; в школі велась робота проти заходів радвлади, ми чекали приходу поляків на Україну; належав до католицької релігійної громади при місцевому костелі до 1935 року" - із свідчень на допитах; "член польського контрреволюційного націоналістичного угруповання, підтримував тісні стосунки з польськими націоналістами Поплавським, Янішевським, Перловським, Човгуном та іншими, брав участь у зібраннях, займався шкідництвом на виробництві", "будучи сексотом НКВС, не розвінчував діяльності членів Польської організації військової, а сприяв їй"). Засуджений 15.06.1938 особливою нарадою при НКВС СРСР до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах. Помер 29.10.1942 у таборах. Реабілітований 22.06.1957 Кіровоградським облсудом. Репресований син Франціі племінник Петро Камоцькі. (П - 7410)
Камоцький Володимир Іванович
1912 р.н., с.Струнькове (нині у складі м.Гайворон), поляк, закінчив фабрично-заводське училище, проживав у м.Гайвороні, начальник паровозного депо залізничної станції. Заарештований 14.04.1944 транспортним відділом НКДБ ст.Гайворон (посібництво німецькій окупаційній владі: "у перші дні війни покликаний у Червону армію, в районі с.Селіванівка під Кривим Рогом потрапив у оточення німецьких військ, перебував у полоні, повернувся додому, працював слюсарем, машиністом, майстром цеху залізничного депо, з січня 1944-го року - начальником паровозного цеху; на догоду німцям старався якомога більше відремонтувати паровозів, для чого ввів нічні зміни, підтримував сувору дисципліну в середовищі робітників"). Засуджений 25.10.1944 військовим трибуналом Вінницької залізниці до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 4 роки та конфіскацією майна. У 1952 році з-під варти звільнений. Реабілітований 25.05.1988 Кіровоградським облсудом. (П - 8594)
Капінос Володимир Артемович
Капелюшний Пилип Микитович
Караманов Матвій Семенович
1881 р.н., с.Новопетрівка Снігурівського району Одеської (нині Миколаївської) області, українець, освіта - Одеська духовна семінарія, проживав у м.Бобринець, священик Миколаївського собору, протоієрей. Заарештований 28.07.1937 Бобринецьким РВ НКВС ("проживаючи у с.Злинка Маловисківського району в період громадянської війни агітував проти радянської влади; був причетний до встановлення кулемета на будівлі церкви під час повстання проти радвлади у 1921 році, у 1936-37 роках роз'їжджав селами Бобринецького району, агітував проти колгоспного ладу, розповсюджував чутки про прийдешню війну і поразку в ній СРСР"). Засуджений 10.09.1937 трійкою УНКВС Одеської області до 8 років ув'язнення у виправно-трудових таборах. Помер 4.03.1942 в ув'язненні у смт Бушуйка Читинської області, Росія. Реабілітований 23.11.1957 Кіровоградським облсудом. Дружина Людмила у 1929 році засуджена до 1 року і 3 місяців за те, що зірвала радянський плакат на воротах своєї садиби, який прибили представники місцевої влади: на ньому повідомлялось, що Караманов злісний невиконавець плану хлібоздачі. (П - 1725)