Сохранено 2862436 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «К»

Всего записей: 347'407, страница 16155 из 17'371
Кондратенко Микола Степанович
1912 р.н., с.Костянтинівка, українець, освіта початкова, член колгоспу “Сила праці”, після мобілізації червоноармієць 657-го стрілецького полку 18-ої стрілецької дивізії. Заарештований 22.08.1940 УНКВС Івановської області (мобілізований Новомиргородським військкоматом 7.09.1939; з 8 на 9 січня 1940 року, коли батальйон був посланий для порятунку 18-ої дивізії з оточення, рухались дорогою в лісі поблизу м.Петкеранто, були оточені фінами, як не стало патронів, здійснили дві штикові атаки, після яких від батальйону лишилось 20 живих бійців, опівдні здались у полон фінам без опору: всі лежали в снігу на значній відстані один від одного: “Відступати нікуди, кругом фіни – годину лежав, потім до мене підійшли двоє озброєних, я підняв руки й здався”; у таборі на ст.Утті військовополонені виконували земляні роботи, очищали аеродром від снігу, валили ліс; піддавались систематичній антирадянській обробці з боку фінських розвідувальних органів, фіни проводили масоване вербування полонених для шпигунської роботи, постачали полонених релігійною і антирадянською літературою, організовували їм систематичне прослуховування радіопередач, в антирадянській обробці полонених брали участь колишні російські білогвардійці і учасники інших зарубіжних націоналістичних організацій”). Засуджений 18.09.1940 особливою нарадою НКВС СРСР до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 27.02.1958 трибуналом Московського військового округу. (П – 4398)
Коноваленко Лукія Петрівна
1898 р.н., с.Кам’янече, українка, неписьменна, проживала у с.Бельведери (нова назва с.Синюха) Новоархангельського району, робітниця Перегонівського бурякорадгоспу. Заарештована 10.05.1936 Підвисоцьким РВ НКВС (виступи проти стаханівського руху: “Стаханова як такого немає, це все видумка партійців, щоб ми краще спину на них гнули”, “9.05.1936 на зборах бурякової ланки у полі, коли зайшла мова про врожай понад 500 центнерів з гектара, який збирає Марія Демченко, Лукія сказала: “От дала, видно, Сталіну, та й тепер у великій пошані”; на суді з приводу сказаного дуже каялась: “Визнаю себе винною, що висловила стосовно товариша Сталіна і Марії Демченко наклеп. Я не думала цього говорити, але в мене вирвалось слово”). Засуджена 23.06.1936 Київським облсудом до 3 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 2 роки. Реабілітована 17.07.1991 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 6836)
Коноваленко Сава Антонович
1915 р.н., с.Димине-Михайлівка, українець, освіта середня, член ВКП(б) з 1941 року, перед війною працював секретарем Маловисківського райкому комсомолу і секретарем Хотинського міськкому ВЛКСМ (Чернівецька область). Заарештований 28.06.1944 відділенням контррозвідки “Смерш” 18-ої армії 1-го Українського фронту (“при наступі німців на Буковину забрав сім’ю і евакуювався до Дніпра, де не зміг перебратись на лівий берег, вернувся в П’ятоіванівку, на п’ятий день окупації був заарештований німцями, відправлений у Кіровоградську тюрму, через тиждень при сприянні голови Великовисківської райуправи Корнєєва, колишнього завідувача районного відділу освіти, визволений, працював у громадському дворі на різних роботах; у листопаді 1943-го пішов у ліс до партизанів, у січні 1944-го потрапив у полон до німців, які забрали його з собою у Львів; разом з Василем Босовським працював у воєнізованій фірмі по будівництву оборонних споруд; 22.05.1944 дав згоду бути агентом німецької розвідки і направлений для навчання у розвідшколу під Перемишлем, через місяць отримав завдання: знайти в тилу Червоної армії поблизу Тернополя частини 3-ої гвардійської танкової армії і повідомити німцям, повернувшись через фронт; 28.06.1944 з аеродрома м.Львова літаком скинутий неподалік с.Топорівці Станіславської області, де й затриманий органами НКДБ”). Засуджений 19.05.1945 особливою нарадою при НКВС СРСР до 2 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Реабілітований 30.06.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 11655)
Константинов Павло Никифорович
1927 р.н., с.Каніж, українець, освіта 5 класів, молодший сержант військової частини 26489. Заарештований 3.12.1949 відділом контррозвідки МДБ військової частини 31639 (антирадянська агітація: “від імені колгоспників висловлював невдоволення умовами життя: “Працюють багато, а за свою працю нічого не отримують, за німецької влади скільки ти намолотив – стільки й отримуй”; стосовно свята Першого травня: “Уряд не турбується життям солдат: ось сьогодні сидиш весь день, нікуди вийти – хіба це свято?”, ”У цю війну багато людей загинуло, і йшли вони на смерть не свідомо, а тому, що їх примушували воювати”, “За кордоном люди живуть краще, ніж у нас”). Засуджений 17.01.1950 трибуналом військової частини 45301 до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 5 років та медалі “30 років радянській армії і флоту”. З-під варти звільнений 22.04.1954, проживав у м.Краматорську Донецької області. Реабілітований 10.05.1990 Верховним судом СРСР. (П – 12470)
Конюхов Олександр Андрійович
1920 р.н., м.Тула (Росія), росіянин, освіта початкова, проживав у м.Мала Виска, учень школи комуністичної молоді. Заарештований 7.12.1934 Великовисківським РВ НКВС (підозрювався у співучасті у вбивстві директора школи комуністичної молоді: “19.11.1934 по дорозі із Великої Виски пострілом із револьвера був тяжко поранений, а вночі на 23.11 помер директор ШКМ, комсомолець Петро Байда. Вбивство було здійснене 12-річним Анатолієм Косаренком, його спробувала затримати в степу міліція, але він покінчив життя самогубством із револьвера. Син директора винзаводу Конюхов, однокласник Косаренка, виключений у 1933 році зі школи Байдою як невиправний учень, підозрювався разом із вагарем спиртзаводу І.С.Кавуном у підбурюванні Косаренка до вбивства” – підозри не підтвердились). Управлінням НКВС Одеської області 20.12.1935 справу направлено у військову прокуратуру 5-го стрілецького корпусу для припинення. (2814 – П)