Сохранено 2800753 имен
Поддержать проект

Единая база данных жертв репрессий в СССР

Включает в себя информацию о людях, репрессированных государством в период с октября 1917-го по 1991 гг., данные о которых собраны воедино из сотен книг памяти, расстрельных списков и мартирологов. Уже сегодня доступно для поиска более миллиона справок о репрессированых, имена многих публикуются впервые.

Записей на странице:

Все записи на букву «З»

Всего записей: 69'157, страница 3282 из 3'458
Збуцький Яків Григорович
1896 р.н., с.Одрадне Благодатнівського району Одеської (нині Первомайського Миколаївської) області, українець, освіта початкова, член ВКП(б) у 1932-35 роках (“виключений за те, що не міг документально підтвердити, де перебував у 1918-19 роках”), проживав у м.Кіровограді, бригадир теслів облбудтресту. Заарештований 7.02.1938 Кіровським міськвідділом НКВС (“у 1915-17 роках служив у 1-ому польському уланському полку російської армії; у 1931-36 роках жив на острові Сахалін, працював на нафтових промислах, які знаходились у японській концесії; член контрреволюційної польської повстанської організації, за завданням якої вів антисоціалістичну агітацію серед робітників, доводив необхідність повалення радвлади, здійснював диверсійні акти”). Засуджений 4.10.1938 трійкою УНКВС Миколаївської області до розстрілу, вирок виконано 30.10.1938. Реабілітований 17.05.1957 трибуналом Київського військового округу. (П – 3627)
Зеркаль Петро Савелійович
1911 р.н., м.Кіровоград, українець, освіта середня технічна (індустріальний технікум, 1931), член ВЛКСМ із 1934 року, проживав на ст.Хадабулак Читинської області, Росія, молодоший командир надстрокової служби мехполку 22-ої кавалерійської дивізії. Заарештований 28.09.1937 особливим відділом УДБ НКВС 22-ої кавдивізії (“контрреволюційно-троцькістська агітація” – див. Іван Кошкарьов, Некіровоградщина, книга шоста; із свідчень на суді Зеркаля: “Коли мені сказали, що в Красноярську на заводі виявили сина Троцького й його слід негайно розстріляти, я заперечив: лиш за те, що син не треба, а коли шкодив – інша справа; під час процесу над Радеком я його не вихваляв, а говорив, що він дворушник, бо я читав у газетах його хороші статті, та він виявився сволотою”). Засуджений 30.10.1938 68-им військовим трибуналом до 5 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 2 роки. Верховним судом СРСР 29.03.1940 справу припинено, з-під варти звільнений 12.07.1940. (П – 6114)
Змачинська Марія Демидівна
1916 р.н., м.Київ, українка, освіта неповна середня, член ВЛКСМ (перед війною), проживала у м.Кіровограді, машиністка редакції газети “Кіровоградська правда”. Заарештована 15.04.1945 Кіровоградським УНКДБ (“в роки німецької окупації працювала в міській управі секретар-машиністкою; у липні 1943 року завербована як таємний агент абвергрупи-327 керівником німецької контррозвідки Алексом, зустрічалася з ним на конспіративних квартирах; мала постійні стосунки з українськими націоналістами: головою міськуправи Зякіним та Іваном Івановичем Шевченком; підтримувала зв’язки із співробітниками СД і кримінальної поліції: Фіалковським, Журавльовим, Нікітіним, Ніколенком та іншими”). Засуджена 5.07.1946 трибуналом військ МВС до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 4 роки та конфіскацією майна. Трибуналом Київського військового округу 23.12.1955 справу припинено, з-під варти вільнена. (П – 2674)
Змачинський Дмитро Анатолійович
1912 р.н., м.Павлоград Дніпропетровської області, українець, освіта початкова, проживав у м.Кіровограді, без певних занять. Заарештований 3.04.1944 УНКДБ Кіровоградської області (“під час німецької окупації служив інспектором по кадрах міськуправи, провадив антирадянську діяльність; батько Анатолій, підпоручник царської армії, емігрував у 1919 році, дядько С.В.Зякін в роки німецької окупації працював заступником голови міської управи”). Засуджений 21.09.1944 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 15 років каторжних робіт з позбавленням громадянських прав на 5 років. Трибуналом Київського військового округу 1.02.1954 вирок змінено на 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. 19.02.1955 з-під варти звільнений. Реабілітований 17.02.1993 Кіровоградською облпрокуратурою. (П – 13822)
Золотаревський Павло Давидович
1913 р.н., м.Кіровоград, єврей, освіта неповна середня, член ВЛКСМ з 1930 року, проживав у м.Ленінграді (Росія), робітник верстатобудівного заводу ім.Свердлова, червоноармієць 52 стрілецького полку 71 стрілецької дивізії з 23.06.1941. У червні 1940 року був засуджений до 3 місяців виправно-трудових робіт. Вдруге заарештований 8.07.1941 особливим відділом НКВС 7-ої армії (антирадянська агітація: “На фронт у Корпилівку я приїхав 27.06.1941, розташувались у лісі, три доби нам не давали їсти, бійці підняли бунт: або їсти, або ми будемо тікати звідси; нас же змусили копати окопи, я сказав: буду копати, якщо заплатять, на гражданці я в місяць заробляв 700 рублів, а тут задарма? агітації я не вів, але просив командира й політрука, щоб мене відпустили додому, бо я втратив 50% зору, який з мене стрілець? тому й служити не буду – і якщо не відпустять, то отруюсь, або повішаюсь: я не хочу рити окопи і стріляти в ворога не буду, якщо він наступатиме, я втічу в ліс. “Якщо ви не хочете стріляти ворога, то я Вас застрелю!” – сказав мені командир взводу Сівков, а я йому відповів: “Я це зроблю проворніше від Вас”). Особливим відділом НКВС 168 стрілецької дивізії 17.08.1941 справу припинено, з-під варти звільнений: медична експертиза встановила, що “Золотаревський страждає душевними захворюваннями”. (П – 8158)