ЗОЛОТАРЕВСЬКИЙ ПАВЛО ДАВИДОВИЧ

1913 р.н., м.Кіровоград, єврей, освіта неповна середня, член ВЛКСМ з 1930 року, проживав у м.Ленінграді (Росія), робітник верстатобудівного заводу ім.Свердлова, червоноармієць 52 стрілецького полку 71 стрілецької дивізії з 23.06.1941. У червні 1940 року був засуджений до 3 місяців виправно-трудових робіт. Вдруге заарештований 8.07.1941 особливим відділом НКВС 7-ої армії (антирадянська агітація: “На фронт у Корпилівку я приїхав 27.06.1941, розташувались у лісі, три доби нам не давали їсти, бійці підняли бунт: або їсти, або ми будемо тікати звідси; нас же змусили копати окопи, я сказав: буду копати, якщо заплатять, на гражданці я в місяць заробляв 700 рублів, а тут задарма? агітації я не вів, але просив командира й політрука, щоб мене відпустили додому, бо я втратив 50% зору, який з мене стрілець? тому й служити не буду – і якщо не відпустять, то отруюсь, або повішаюсь: я не хочу рити окопи і стріляти в ворога не буду, якщо він наступатиме, я втічу в ліс. “Якщо ви не хочете стріляти ворога, то я Вас застрелю!” – сказав мені командир взводу Сівков, а я йому відповів: “Я це зроблю проворніше від Вас”). Особливим відділом НКВС 168 стрілецької дивізії 17.08.1941 справу припинено, з-під варти звільнений: медична експертиза встановила, що “Золотаревський страждає душевними захворюваннями”. (П – 8158)